Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Сестра Анґеліка скоро повернеться, з нею не пожартуєш.

— Де Кірі?

— На Шпенерштрасе. Вона весь час питає про тебе! — всміхнулася Шарлі. — Собаці зі мною дуже добре. Але ти не хвилюйтеся — ти отримаєш її назад.

— То я знову вислизнув із лап смерті?

— Якби не Бьом, то хтозна, чи...

— Хто?

— Бьом. Вільгельм Бьом врятував тобі життя.

Він сів у ліжку.

— З усіх людей, саме Бьом! Чому ви не дали мені померти?

— Не треба так жартувати! — суворо глянула вона на нього. — Час уже сестрі повернутися!

— То Бьом там теж був! Що взагалі сталося? Я пригадую тільки, що Маркард накачав мене інсуліном, а його матір...

Розмиті спогади виринули з глибин пам’яти. Він побачив Шарлі у кімнаті з каміном. І Пауля. Маркард з пістолетом.

— Ти теж там була! — вигукнув він голосніше, ніж насправді хотів. — Ти була там! З Паулем! Що ви загубили у Маркарда?

— Це довга історія. Я розповім тобі, коли лікар дозволить. У тебе зараз іще дуже втомлений вигляд.

Він справді почувався геть виснаженим, ніби йому належало надолужити десятиліття сну. Що міг іще йому вколоти клятий Маркард?

Коли сестра Анґеліка повернулася з лікарем, Рат припинив опір і знову занурився у морок.

Коли він прокинувся, Шарлі вже не було.

Натомість біля його ліжка сидів усміхнений веселий чоловік, з пластиром на правій скроні й синцем під оком.

— Ох, ти й сонько! — привітав друга Пауль. — Я вже був ладен, з нудьги, піти до кіоску по збірку кросвордів.

Рат побачив, що у Пауля рука у черезплічнику.

— Що тобі трапилося, симулянте?

— Потрапив під роздачу, як завжди, — показав Пауль здоровою правою рукою на перев’язану ліву. — Зачепило кулею по дотичній, і кілька невеликих синців мені поставили твої славні колеги. Думали, що я кіновбивця, тим часом, як я саме й тримав його під наглядом.

— І вони стріляли в тебе?

— Ні, не прусська поліція — ті лише стусанів надавали.

— Тебе Маркард підстрелив?

— Ні. Тільки твій пістолет!

— Облиш ці загадки!

— Тобі доведеться придбати нову службову зброю. Твого старого маузера вже немає, він не пережив вогняного хрещення у каміні Маркарда. Але перш ніж загинути у вогні, він вистрілив у мене. Дякувати Богу, куля зачепила по дотичній, — знизав плечима Пауль. — Компенсацію, звісно, я мав би з тебе вимагати, бо то твій пістолет стріляв. То ти дозволив їм відібрати його у тебе.

— А хто вкинув його у камін?

— Боюся, це зробив я. Під час твого феєричного виходу на сцену я вибив Маркардові пістолет з руки. Мабуть, тоді він потрапив у камін. А може, пізніше — у процесі нашої боротьбі.