Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Зробіть це! Побалуйте себе чимсь приємним.

У неї на столі задзвонив телефон. Еріка вже була однією рукою в рукаві пальта, однак відповіла.

— Це вас, пане комісаре, — доповіла вона, тримаючи слухавку. — «Китайський дім», кажуть. Ви хочете придбати вазу доби Мінґ?

— Можливо, це з приводу того янґтао. Будь ласка, з’єднайте з кабінетом.

Вона сумлінно виконала останню роботу дня, потім попрощалася і притьма вийшла.

Рат сів за свій стіл і зняв слухавку.

Він упізнав голос. Привітний китаєць з Кантштрасе.

— Ви просили мене повідомити вам, комісаре!

— Так, безперечно. — Рат зауважив піднесення у голосі співрозмовника. — Що сталося?

— Він повернувся.

— Хто саме?

— Німець, який регулярно купує янґтао.

— Еге, так. Дуже приємно.

— Він купував не тільки янґтао, але також інші китайські страви: гриби, бамбукові пагони, склисту локшину тощо.

— У вас є його адреса?

Китаєць хитрувато засміявся.

— Для доставки. Як ви сказали.

— Зачекайте одну мить, я щось візьму, щоб записати...

Рат потягнувся по листочок паперу й олівець, і притиснув слухавку плечем, щоб руки були вільними. Китаєць диктував, а Рат нотував.

І тільки поклавши слухавку, він зрозумів, що знає цю адресу.

Він відчув, як думки у нього в голові кидаються наввипередки — гарячкове відчуття, яке зазвичай охоплювало його, коли він ось-ось мав відкрити нові зв’язки, коли він їх уже намацував, хоча до кінця ще не міг осягнути. На якусь мить він навіть забув, що Ґеннат відсторонив його від роботи. Можливо, ідея щодо янґ­тао була не такою дурною, як постійно твердив Бьом!

— Нуте, Кірі, — сказав він, — невелика мандрівка у Ванзеє, перед поверненням додому. А потім ідемо у відпустку.

Чому в газетах досі нічого немає? Він знає, що Фастре знайшли — поліція була у кінотеатрі у неділю, Леман сказав, що там поліція. Він, звісно, не знав, чому — Леман, цей ідіот — але це не має значення: хоч би з якої причини вони там побували, вони мали знайти Фастре!

І чому він не може про це прочитати? Це має бути в усіх газетах міста! Всі писали про Франк, то чому не пишуть про Фастре?

Коли вони нарешті напишуть? Світ має знати, що сталося і чому це сталося, кожен повинен це пережити! Люди мають зрозуміти, про що йдеться! Щоб це нарешті зупинилося! Він не може піклуватися про всіх. Не про всіх і кожного!

Вони мають, нарешті, усвідомити небезпеку, яка стає дедалі більшою. Вона росте і забирає красу і чистоту фільму.

І тільки він може повернути красу і чистоту назад, у кіно.

Але він не може подбати про всіх, вони мають це розуміти! Вони мають, нарешті, зупинитися!

Чи це з його вини так складається? Може, він має діяти швидше? Не давати їм стільки часу? Не чекати так довго?

Він ще тільки запросив її сьогодні на вечерю, на розмову, нічого іншого не підготував, Альберта не відпустив. Але чи справді йому треба говорити з нею, щоб визначити, що робити далі? Він почув її, побачив, як вона руйнує магію власної картини. Те, що вони відправили йому на копіювання, було жахливо!