Він зробив паузу, перш ніж заговорив знову, щоб бути впевненим, що всі слухають.
— Річ у тім, що «Луксор» був, чи то є кінотеатром, де відбулася прем’єра першого фільму Вівіан Франк. У листопаді це було, двадцять восьмого. А у «Космосі» у двадцять сьомому показували перший фільм Жанет Фастре. Обидві лежать... лежали себто, у своїх, так би мовити, прем’єрних кінотеатрах.
— Це могло щось означати, — схвально кивнув Ґеннат, і Червінскі сів, радісно всміхаючись.
— Можливо, це одне з повідомлень, які злочинець намагається нам надіслали своїми інсценуваннями, — додав Будда.
— Можливо, вам слід з’ясувати, в якому кінотеатрі відбулася прем’єра першого фільму Бетті Вінтер, — вступив Рат. — Я не можу позбутися відчуття, що вона має щось спільне з двома іншими актрисами.
— Ви надміру вірите у маячню газетярів, — буркнув Бьом. — Мало вам було фіаско з вашим китайським аґрусом?
Рат вже пошкодував, що виголосив свої думки вголос, коли Будда почув його.
— Ідея не така дурна. Принаймні, це не може зашкодити.
Ґеннат подивився на Червінскі.
— Будь ласка, перевірте це, — сказав радник, — і дайте мені знати, коли знайдете відповідний кінотеатр.
Тоді Ґеннат перейшов до наступного питання.
— Справа Вінтер зараз є пріоритетною, — сказав він, — ми, можливо, зараз на межі прориву. У будь-якому разі, зараз у нас осяжне коло підозрюваних, тож нам треба посилити тиск.
Осяжне коло залишалося, однак, іще доволі широким: усі, хто знав графік зйомок і мав доступ до освітлювальних риштовань, тобто, майже всі співробітники «Ля Бель» у Марієнфельде. І єдина особа поза цією групою людей — Манфред Оппенберґ, якому міг про все повідомляти Кремпін.
Та наразі у пошуках кіновбивці, як тепер його називали, належало пильно придивитися до кількох осіб, у середовищі яких Ґеннат сподівався знайти можливі мотиви вбивства. Бьому належало взятися до Оппенберґа, Ґрефові — подбати про Кору Белман, а Рат мав знову взяти на себе Віктора Майснера. Ґеннат показав трьом колишнім слідчим, що він ознайомився з протоколами допитів і, очевидно, не схвалював їх. Наказав надолужити всі три попередні невдачі.
Не сказавши нікому слова, Рат повернувся до свого кабінету. З усіх підозрюваних йому дістався саме Майснер, цей плаксій!
Веселенький день передбачався!
Еріка Фосс знову балакала по телефону. Кірі лежала під її столом і спала.
— Ось він саме прийшов, — сказала вона у слухавку, — зачекайте хвилинку, пане директоре поліції, я з’єдную.
Вона натиснула кнопку і поклала слухавку. Задзвонив телефон на столі комісара.
— Хто це? — запитав Рат. — Не Шольц?
Шеф кріпо був єдиним директором, з яким він був особисто знайомий на Алексі.
Еріка Фосс засміялася.
— Ні, — сказала вона доволі холодно. — Спробуйте трохи далі на захід.
— Ми що тут, у шаради граємо?
— Гей, ми сьогодні в гарному гуморі... — пробурмотіла вона, коли Рат сердито метнувся до свого кабінет, щоб покласти край пронизливому телефонному дзвінку.
— Інспекція А, комісар Рат, — сказав він у слухавку.
— Тебе непросто застати, мій хлопче!
Рат похмурим поглядом вибачився перед Фосс, вона у відповідь усміхнулася і стенула плечима. Він пішов зачинити двері.
— Батьку! А я думаю, що відбувається!
— Ти мав слушність, мій хлопче!