Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Рат зробив щось інше. Він узяв Кірі і сів у машину.

— Куди ви? — питала Фосс.

— Треба знайти актора.

— О! Тоді вам потрібен пошуковий собака.

Залишалося питання, з чого почати? З приватного житла Майснера чи зі студії у Марієнфельде? Рат обрав приватну адресу.

Віктор Майснер мешкав на Літцензеє, у прекрасному житловому районі, неподалік від Кантштрасе, але просто на березі озера з краєвидом на парк і лебедів. У будинку навіть був ліфт.

Коло дзвоника досі лишалося «Майснер / Зима».

Рат натиснув кнопку, за дверима почувся пронизливий дзвінок, але ніхто його не відчинив.

Він подзвонив знову і зачекав. Навіть зі сходового майданчика відкривався чудовий краєвид на маленьке озеро. Про велике місто нагадувала тільки Радіовежа, що її мокрі від дощу сталеві конструкції виблискували на сонці, яке щойно пробилося крізь сірі хмари кількома променями.

Коли ніхто не відповів на третю спробу, Рат спустився на перший поверх. Залишалося хіба що розпитати консьєржа, який сам визначав себе як «портьє», судячи з таблички на його комірчині.

Чолов’яга навіть був убраний в однострій. Ратові пригадався будинок Вівіан Франк. Акторам, напевне, потрібно щось таке. Він постукав.

Портьє відчинив розсувне віконце.

— Що я можу зробити для вас, пане комісаре?

— Я шукаю Віктора Майснера.

— Пана Майснера немає вдома.

— Це я вже помітив.

— Якби ви раніше спитали мене, замість того, щоб просто показувати своє посвідчення, то не мусили б марно туди підніматися.

— Мій пес любить кататися у ліфтах, — посміхнувся Рат. — Не підкажете мені, де я можу знайти пана Майснера?

— Пан Майснер працює.

— Але він щойно закінчив зніматися у фільмі.

— Пан Майснер працює постійно. Напевно, так ліпше для нього зараз, після трагедії з дружиною.

— Як він справляється?

— Дуже гідно. Перші кілька днів він був наче примара. На щастя, пані Белман його доглядала. Але тепер він, здається, опанував себе. Та, попри те, що він уміє, завдяки своїм акторським навичкам, приховати свій справжній стан, цей удар долі зламав бідолаху.

— Отже, зламав...

У Рата склалося інше враження про актора. Але він не хотів підважувати образ, який склався в уяві портьє про найславетнішого пожильця його будинку.

— Він більше не потребує підтримки пані Белман? — запитав Рат.

— В усякому разі, вона вже деякий час не навідувалася, якщо ви про це питаєте.

— А він до неї?

— Я портьє, а не приватний детектив!

— А на ваш погляд, він кохав свою дружину?