Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Не варто шкодувати.

— Я сподівалася, ти знову заручишся. Ґереоне, ти не молодшаєш! А родина — це...

— Я знаю, мамо, знаю.

— Я просто непокоюся. Ти харчуєшся добре?

— Мамо, в Управлінні поліції у Берліні теж є їдальня. Тут також багато ресторанів.

— Це не те саме, що домашня їжа у доброї домогосподарки.

— Не можу заперечити, мамо. Але, можеш попросити зараз батька, будь ласка? Це міжміський дзвінок!

Він почув, як мати відклала слухавку. Минув деякий час, перше ніж нарешті відповів Енґельберт Рат.

— Хлопчику мій! Як приємно, що ти поговорив з мамою. Ти не уявляєш собі, яку радість ти їй подарував.

— У мене є питання. Йдеться про список імен від Аденауера. У ньому лише чоловіки.

— Так, і...?

— Ти міг би попросити Аденауера, щоб він, через своїх довірених осіб у банку перевірив, чи знає там хто таку собі фрау чи фройляйн Гаґедорн? На ім’я, ймовірно, має, Ґертруда.

— Ти знайшов слід?

— Якщо Аденауер чи його друзі у банку знайдуть таке ім’я, я матиму слід.

— Я негайно про це подбаю, мій хлопче. А як у тебе взагалі?

— Роботи не бракує.

— Твоя наре... твоя подруга ... мати сказала, що вона тебе...

— Я залишив її. Скоріше так це можна окреслити.

— Скільки це вже жінок? Зважай тільки, щоб не стати старим парубком! Тобі варто замислитися про одруження, якщо хочеш зробити кар’єру.

— Ґеннат теж неодружений. І найкращий кримінальний слідчий Пруссії.

— Та ж у Дюссельдорфі він не показав себе аж таким успішним, непогрішимий наш Ґеннат. Та й далі радника кримінальної поліції він не підніметься.

— Так, пане кримінальний директоре!

— Хлопче, я знаю, як ти цінуєш Ґенната. Я нічого проти пана радника не маю, але я не впевнений, що він є для тебе правильний взірцем. З огляду на твої здібності, тобі слід радше піти на посаду Шольца.

Кримінальний директор Ганс Шольц був керівником Берлінської Кримінальної поліції, «Кріпо».

— Такої посади не отримаєш без відповідного партійного квитка.

— Про що я й кажу тобі, хлопче!

— Тату, облишмо! Ти не затягнеш мене до свого улюбленого Центру. І я точно не піду у соціалісти. Я не політик. Навпаки, я вважаю політику огидною.

— Хлопчику, політика рухає нашу країну.

— Через політику сусіди вбивають одне одного. Політика перетворює вулицю на поле бою.

— О, та це ж надмірності. Нацисти і комуністи вдають політиків, але насправді такими не є.