Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Доктор Шварц пішов, і старший комісар тут-таки перетворив приміщення на кімнату для допитів. Він розпитав Ріделя, брокера і власника кінотеатрів окремо один від одного, залишивши Рата весь цей час стояти, чи то в ролі швейцара, чи то як інструмент загрози, чи з якоюсь іншою метою — Бьом не пояснив. Він, насправді, взагалі нічого не сказав Рату, тільки викликав Крістель Темме, яка, сидячи за столом, як завжди, записувала кожне слово. Суперечностей у свідченнях не було. Зрештою, двоє чоловіків не мали про що розповідати, за винятком того, що вони знайшли тіло. Брокер пояснив, що «Луксор» від початку року стояв порожній, бо попередній орендар занедбав кінотеатр, а тепер випала нагода довірити цінне майно кінематографістові з прогресивним мисленням — він вказав на двері, за якими чекав на свою чергу Стрелов, — готовому перетворити заклад на сучасний звуковий кінотеатр. Хто міг привезти тіло в кінотеатр? Рідель не мав жодного уявлення. Не було жодних ознак вламування чи пограбування. Бьом попросив брокера надати список усіх осіб, які мали доступ до ключів від «Луксора».

Поки Бьом допитувався двох свідків, Рат обмірковував своє. Перехрестя, де незнайомець чекав на Вівіан Франк якісь чотири тижні тому, було за лічені квартали звідси. Чи не добровільно актриса пішла до свого вбивці? Чи не є ним зловісний незнайомець, який зустрів її на перехресті?

— Пане комісаре! — вирвав Рата з задуми голос Бьома.

Вранці, коли старший комісар включив його до слідчої групи, він озвався до Ґереона у лаконічній манері: «Рат, зі мною!»

— Пане комісаре, — продовжував Бьом, — будь ласка, перевірте, чи є у жінки родичі в столиці, які могли б упізнати тіло.

— Зараз?

— А як ви думаєте? Чоловіче, любий, ми розслідуємо справу про вбивство!

— Для цього мені треба повернутися до Управління...

— Геніальна ідея, — вираз обличчя Бьома залишався непорушним. — І коли ви це зробите, зробіть офіційне повідомлення про смерть. Візьміть мого колегу Ланґе з групи Вінтер — він підходяща особа для таких справ.

— А як я маю зараз дістатися на Алекс, без машини?

— Хіба я ваш шофер?

Вперше за цілу вічність Рат мусив знову їхати на метро.

Він був роздратований. Навіщо Бьом узяв його з собою — щоб він там просто стояв на місці події, і навіщо повернув його назад до Замку за три чверті години?

Проїзд від Фербеллінерплац до Алекса забрав майже пів години, але принаймні не треба було робити жодної пересадки. Це був його старий знайомий маршрут, повз Нюрнберґерплац. Згадалися перші тижні у Берліні. І поїздка з Шарлі. Рат дивився у вікно, крізь своє відображення в  чорноту простору, і сортував думки, супроводжувані ривками і брязканням поїзда.

Вівіан Франк була мертвою.

Його приватне доручення стало офіційною справою.

Ратові аж ніяк не треба, щоб Бьом дізнатися про його стосунки з Оппенберґом. Слід було подати Бульдогові свою приватну підготовчу роботу як щойно здобуту інформацію. А для цього належало докласти чималих зусиль, і якнайшвидше. Зокрема, чимшвидше переговорити з Оппенберґом і водієм таксі, щоб втягнути їх, так би мовити, в офіційне розслідування. Раніше йому не пощастило додзвонитися до жодного з них з телефонної будці на станції метро: Оппенберґ знову був у Бабельсберзі, а Зільке — на зміні у своєму таксі. Принаймні, Еріка Фосс спромоглася за короткий час виконати кілька термінових доручень.

Коли Рат дістався до свого кабінету, вона вже могла повідомити, що у Вівіан Франк не має родичів у Берліні. Рат звикав дедалі більше цінувати свою секретарку. Вона не виявляла жодної ініціативи, але те, що їй наказано, виконувала сумлінно. Документи з паспортного відомства показували, що померла актриса родом з Бреслау[41]. Фосс також зателефонувала до Управління поліції й чекала на додаткову інформацію про родину Франк.

Схоже, що найближчою до Вівіан Франк у Берліні особою був той, до кого Рат саме й намірявся поїхати — Манфред Оппенберґ.

Перед тим, як виїхати до Бабельсберґа, Рат причинив двері і знову спробував зателефонувати до таксиста, але марно. Щойно він поклав слухавку, постукали у двері, і зазирнула Еріка Фосс.

— Пане комісаре? До вас детектив Ланґе.

Новачок з Ганновера вже бовванів позаду секретарки.

— Комісаре Рат, — приязно привітався він, — інспектор Бьом сказав, що я маю працювати з вами.

Бьом нічого не залишив на волю випадку. Рату подобався цей новий хлопець, але було зрозуміло — нехай навіть сам Ланґе цього не знав — він був лише інформатором, якого Бульдог приставив до Ґереона.

Втім, чи не для цього існує чітка ієрархія у прусській поліції?

— Дуже вчасно, Ланґе. Ви можете наразі отут влаштуватися, — показав Рат на осиротілий стіл Ґрефа. — Мені потрібен хтось, щоб зв’язатися з колегами в Бреслау, де мешкає родина померлої Вівіан Франк. Фройляйн Фосс чекає на зворотний дзвінок, але не має права давати вказівки нашим колегам.

Ланґе кивнув.

— Побудьте тут, — вів далі Ґереон, — а я маю термінове побачення. Якщо захочете кави, то... Фройляйн Фосс...

Секретарка всміхнулася.

— Почувайтеся як удома, пане Ланґе, — сказала вона.