Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Вони повільно простували гравійною стежкою до озера. Рат зволікав із повідомленням.

— Мені дуже прикро, пане Оппенберґ, — почав він нарешті, і побачив, як обличчя Манфреда Оппенберґа скам’яніло над його елегантним костюмом, хоча продюсер, мабуть, розумів, що Рат прибув не з добрими новинами, — але ми знайшли Вівіан Франк.

Оппенберґ нічого не сказав, навіть не затягнувся цигаркою. Він помітно зблід, усе зрозумівши.

— Наша група з «убивчого» зараз офіційно розслідує справу. — Рат прочистив горло. — Я вважав за правильне прийти до вас особисто, щоб повідомити... Мені дуже прикро.

Оппенберґ кивнув і показав на лавку збоку стежки.

— Думаю, мені треба сісти, — сказав він. — Хоча я очікував на таке повідомлення від часу нашої останньої розмови.

Вони сіли, Оппенберґ мовчки подивився на сріблясто-сіре мерехтіння озера за деревами і затягнувся цигаркою.

— Розкажіть, будь ласка, що сталося, — попросив він тоді.

Рат розповів, де і за яких обставин знайшли тіло Вівіан Франк. Оппенберґ слухав мовчки. Навдивовижу спокійно, як на людину, чиї найгірші жахи перетворилися на реальність. Він мовчав іще якусь мить після того, як Рат замовк. Тоді заговорив — так тихо, що ледве можна було розчути.

— Знайдіть того, хто це скоїв, пане Рат, знайдіть його! — Тільки тепер Оппенберґ подивився комісарові в очі. — Знайдіть його, і я буду вдячний вам на віки вічні! Я винагороджу вас по-царськи, якщо ви вполюєте цю свиню!

— Пошук убивць — моя робота, — ствердив Рат, — саме за це платить мені Вільна держава Пруссія, а не ви.

— Безперечно, — кивнув Оппенберґ; він видавався по-справж­ньому згорьованим і, можливо, намагався подолати свій розпач мисливським азартом. — Попри те, невеличка приватна винагорода не може зашкодити, згода?

Рат знизав плечима.

— У даному випадку, я не впевнений. Обставини трохи дивні. Схоже, це не типовий злочин, не звичайне вбивство. Можливо, навіть стався нещасний випадок: наркотики, передозування, її супутник звільнився від тіла. Все можливо — ми ще на самісінькому початку розслідування.

— Ні! — похитав головою Оппенберґ. — Це не випадковість!.. Ви перевіряли мої здогади? Щодо Белмана і його контактів у злочинному світі?

— Мій інформатор із цього середовища збирає відомості, — збрехав Рат. — Ви справді думаєте, що Белман міг таке зробити? Замовити вбивство?

— Я думаю, цей мерзотник здатний на будь-що. На будь-який злочин.

— Белман щось подібне каже про вас.

— Хто б сумнівався. Лихослів’я — одна з його найпростіших вправ!.. Я не маю нічого спільного зі смертю Бетті Вінтер, як часто я маю це повторювати? — Оппенберґ затовк свою недокурену цигарку. — Два кінопродюсери, які навзаєм убивають один одному провідних актрис? Хіба не смішно?

Рат знизав плечима.

— Ви скерували мене на слід до злочинного світу. Побачимо, наскільки це кумедно. — Він затягнувся цигаркою. — Ви маєте інших ворогів, крім Белмана? У Вівіан були вороги? Вороги, здатні на таке?

Оппенберґ на мить замислився.

— Попри всю популярність, вона, звісно, не мала щирих друзів, — відповів він, — так повелося у цій професії. Публіка отримує тільки захват, а заздрість і обурення залишаються стороннім ефектом.

Він поглянув на озеро, перш ніж повести далі.

— Але вороги? Вороги, здатні на щось таке? Не у нашій галузі, в усякому разі. Можливо, вам варто проглянути списки членів місцевих штурмовиків, можливо, там ви знайдете вбивць.

— Ви маєте на увазі, що нацисти вбивають актрису лише за те, що вона працює на єврея? Це, як на мене, трохи перебільшено.

— Вона не просто працювала на єврея. Вівіан сама єв... була єврейкою. Не так щоб дуже релігійною, але... тим коричневим ідіотам байдуже, чи ми ходимо до синагоги — вони звертають увагу тільки на нашу національність. Наче ми собаки чи коні. І аж ніяк не люди.

— Ви вважаєте, нацисти саме так чинять? Гадаєте, вони хочуть бачити себе жертвою?

— Я не знаю, чого вони хочуть, — відрізав Оппенберґ. — Але я знаю, що жертвами стають не нацисти!

— Можливо, — Рат пожбурив недопалок у кущі й підвівся. — Пане Оппенберґ, я змушений просити вас про виконання тяжкого обов’язку. Ви маєте упізнати тіло Вівіан.