Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Втім, це не становитиме труднощів. Хоча процеси розкладу вже позначилися на вигляді тіла, потворно набряклого в деяких місцях, мертву жінку неважко було впізнати. Її тьмяні очі втупилися у простір з ідеально пропорційного обличчя. Небіжчиця мала такий вигляд, ніби її готували до зйомок, блискуча сукня могла походити з костюмерної кіноательє.

Ратові пригадалася весела молода жінка, з якою він колись познайомився в пивничці, і Ґереон відчув, що його нудить від того, на що її перетворила смерть. Щоб опанувати себе, він зосередив увагу не на тілі, а на оргáнних рурках, що стриміли навколо, як металеві сталактити. Бракувало ще йому зомліти перед Бьомом!

— Доктор уже тут? — запитав Бьом у криміналіста.

Бульдог, здається, теж мав проблеми з самопочуттям.

Криміналіст кивнув, не перериваючи роботи, і показав головою вглиб приміщення.

Рат полегшено зітхнув, коли вони залишити внутрішню частину оргáну. Медичного експерта вони знайшли за невеличким столом у сусідній кімнаті. Доктор Шварц сидів у капелюсі й пальті та щось записував у маленьку червону книжечку. Коли Бьом і Рат увійшли, він перервав писанину і якусь мить недовірливо дивився на цей несподіваний дует, а потім повернув на власне обличчя звичайний байдужий, дещо цинічний вираз. Позаду нього, під стіною стояли двоє чоловіків, які, здається, не знали як дати собі раду в цій некомфортній ситуації. Один із них, блідий, сухорлявий, знервовано жмакав у руках капелюха і перелякано моргав, а інший, трохи огрядний, червонопикий, у легкому фетровому капелюсі, мав вигляд украй похмурий.

Бьом, проігнорувавши двох сторонніх, що, мабуть, повідомили про тіло, звернувся до медексперта:

— Доброго ранку, докторе! Оце я називаю пильною роботою! Ви вже можете що-небудь сказати про причину смерті?

— Не так багато, — знизав плечима доктор Шварц. — Напевне — тільки те, що жінка померла. Жодних ознак зов­нішнього втручання, принаймні, на перший погляд. Я ще не перевертав тіло. Не хотів перешкодити вам у вашій частині роботи.

— Дуже доречно. Як давно вона померла?

— Якщо судити зі ступеня гниття тканин тіла, я б сказав, щонайменше, три-чотири тижні. Але це попереднє припущення — можливо, ще й триваліший час.

Бьом кивнув.

— Судячи з запаху, таки триваліший. Дивно, що труп не виявили раніше.

— Тут тижнями нікого не бувало, — втрутився блідий чолов’яга.

Фраза пролунала так, ніби він вибачається.

— А ви хто? — запитав Бьом таким тоном, наче він щойно помітив його.

— Рідель. Брокер. Я хотів показати панові Стрелову приміщення. Ми шукаємо нових орендарів. Сьогодні відбувся перший огляд з імовірним клієнтом... Нас одразу насторожив... запах. А коли ми піднялися, щоб оглянути оргáн...

— Але побачити мертвою саме Вівіан Франк... — похитавши головою, проказав імовірний клієнт Стрелов, — це був справжній шок.

— Ви знаєте цю даму? — запитав Бьом, виказавши тим, що сам він Вівіан Франк не знає.

— Не особисто. Але ж я бачив її у «Люті»!

— Кіноактриса? — пробурмотів Бьом. — Усе сходиться.

— Я насправді хотів відкрити «Луксор» своїм новим звуковим фільмом, — сказав Стрелов.

— «Вражений блискавкою»?

Слова злетіли Ратові з вуст перше, ніж він подумав. Стрелов кивнув, а Бьом невдоволено зиркнув на нього.

— То ви на цьому знаєтеся? — насупився старший комісар. — Напевне, вчащаєте до кінотеатрів. Ви знаєте цей фільм?

— Його ще не існує, — відказав Рат, — вона мала зніматися в цій картині.

— Її найскладніша на сьогодні картина, — погодився Стрелов, — перший повнометражний звуковий фільм. Уся галузь очікувала його з нетерпінням.

— Що ж, тепер більше нема на що чекати, — підсумував Бьом.

— Я вам іще потрібен? — запитав доктор Шварц своїм спокійним, звучним голосом і сховав у кишеню записничок. — Якщо ви хочете допитати свідків, можливо, я міг би повернутися до тіла.

— Щойно колега Геннінг зробить усі належні світлини, — відказав Бьом, — тіло цілковито належить вам.