— Добрий день, — привітався доктор. — Росвіта не назвала мені вашого імені. Ми бачились раніше?
— Боюся, що ні, — відповів Рат.
— Але ви друг камерада Бреннера?
— Ось, власне! Товариш — точніше, ніж друг, — Рат показав посвідчення. — Ми працюємо в одній інспекції.
Борґхаузен кивнув і розгублено витріщився на посвідчення. До нього потроху доходило, кого він може мати перед собою, і Рат майже наочно бачив, як він задраює люки. Це не врятує вас від потоплення, подумав Рат.
— Отже, — голос лікар зараз лунав набагато менш енергійно і менш приязно, — що я можу зробити для вас? Хочу зазначити, що час прийому в кабінеті вже давно сплив.
— У мене тільки два чи три запитання.
— Ви той колега, що побив Франка, так? Що вам треба?
— З такою проникливістю вам варто було теж іти в детективи, — сказав Рат. — Розумієте, саме тому, що я був там, коли колега Бреннер отримав свої травми, які, на жаль, зробили його інвалідом, я хотів би трохи порівняти наш досвід. Ви називаєте його по імені...
— Франк Бреннер мій старий друг. Ми служили разом!
— Тоді це мали бути старі воєнні рани, які тепер знову відкрилися.
— Я вас не розумію.
— Ну, я сумніваюся, чи підписана вами медична довідка, що змальовує травми Франка Бреннера, витримає офіційну медичну експертизу.
Лікар побуряковів. Час вимірювати артеріальний тиск, подумав Рат.
— Ви хочете шантажувати прусського лікаря? — видавив нарешті з себе Борґхаузен.
Це звучало непереконливо.
— Я просто хочу дати прусському лікарю вибір, як визначити своє майбутнє. У в’язниці, з подальшою забороною лікарської практики, щоб починати знову з вмивання небіжчиків, або як шановний лікар і громадянин правової держави, який, можливо, побив горщики зі старим другом через дурну справу, але щодо решти цілком щасливий.
Доктор гарячково метикував. Зіниці в очах йому тремтіли.
— Звідки ви знаєте про довідку? — запитав він, уже дещо спокійніше.
— Я слідчий. Можливо, трохи старанніший за колегу Бреннера.
— Ви знаєте, що ви не маєте права переглядати такі довідки?
— Хто каже, що я щось бачив?
Лікар глибоко вдихнув.
— Якщо мене правильно поінформовано, — почав доктор, намагаючись говорити спокійно, — Франк, на щастя, вирішив утриматися від порушення дисциплінарного провадження з цього приводу. Таким чином, немає жодної потреби в офіційному медичному огляді.
— Ймовірно, колега Бреннер люб’язно утримався від свого позову, щоб не наразитись на зустрічний позов за наклеп, — посміхнувся Рат. — Однак, можливо, я наполягатиму на тому, щоб проти мене було порушено дисциплінарне провадження. Ви не зважувати, часом, таку ймовірність?
— Навіщо це вам?
— Щоб правда вийшла назовні. Комісар Франк Бреннер подає брехливі медичні довідки.
— Про що ви говорите? Ви стверджуєте, буцімто я видаю брехливі довідки?
Обличчя доктор Борґхаузена над білим комірцем тепер світилося бузковим кольором. Чоловікові справді треба було щось робити зі своїм артеріальним тиском.
— Я нічого не стверджую, — спокійно і доброзичливо відповів Рат. — Я тільки розробляю версії, як належить слідчому. Можливо, Бреннер подав підроблену довідку і зрадив свого старого друга, доктора Борґхаузена.