Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я тобі покажу, яка я горила, ти, недоростку! — обурився велетень.

— Слухай, Курте, дай спокій новачкам! — зупинив його Балке. — Скажіть краще, куди пішов Тоні? Він не може отак просто все кидати.

— Я не знаю, шефе, він нічого не сказав. Раптом схопився і втік, — повторив свою версію «недоросток».

— Захворів, чи що? Інакше, це на нього не схоже, він молиться, щоб зберегти свій контракт.

Новачки знизали плечима.

Рат подумав, що настав час попрощатися. Він вийшов з основ­ної зали цеху і підійшов у відділ кадрів, щоб отримати список усіх працівників. Якщо порівняти його зі списком із Кельна, є невелика ймовірність натрапити на однакове прізвище чи на щось інше, що могло б вказувати на зв’язок між виробництвом Форда в Берліні і банком. І тоді, сподіваймося, шантажист на гачку.

Простий список імен, скромне бажання, думалось Ратові. Але впертий баран за столом у відділі кадрів був іншої думки.

— Ви уявляєте собі, скільки це роботи? У нас майже триста працівників.

— Повірте, я спроможуся витягти з вас усі імена, але також перетрушу ваш кабінет і заберу з собою оригінали особових справ.

Баран ковтнув.

— Гаразд, — погодився він. — Ви отримуєте свій список. Думаю, він може бути готовий на наступному тижні.

— Завтра, — сказав Рат. — Я приїду завтра вранці і заберу його.

Чоловік намагався протестувати, але Рат не дав йому висловитися.

— А якщо у вас нічого для мене не буде, я в того ж таки дня повернуся сюди з ордером на обшук, і ви не зможете користуватися власним кабінетом решту дня. А ще два дні плануйте на прибирання. Я це кажу, щоб ви були в курсі своїх альтернатив.

Чоловік кивнув і Рат розпрощався з ним.

У двері він знову обернувся:

— Маленька порада: беріться до роботи просто зараз. Тоді швидше її здихаєтеся.

Коли Рат проходив через цех, конвеєр ще не запустили.

Зовні група шукачів роботи чекала перед цегляною будівлею.

Краще, ніж скніти на біржі праці, подумав Рат, але жодного майбутнього, хоч би яка приваблива була зарплатня. Це не солідне виробництво, а імпровізований завод, примітивна зала на території якогось складу, якого не забажав жоден інший орендар. Недарма Форд хоче чогось ліпшого. Триста людей у Берліні втратять роботу, але сотні знайдуть роботу в Кельні. А десь у тій цегляній будівлі сидить хтось, хто хоче цього не допустити.

Від Райнікендорфа до Вестгафена було справді недалеко. Реєстраторка лаштувалася вже зачиняти кабінет, але Рат зумів переконати її, що ситуація надзвичайна. Він показав їй своє поліційне посвідчення.

— Я друг Франка Бреннера, — заявив він.

— Якщо так, зачекайте одну мить, будь ласка.

Вона пішла і за деякий час повернулася.

— У лікаря є виклик додому, — сказала вона, — але він трішечки затримається спеціально заради вас.

— Дякую.

— Однак я маю залишити вас. Він не дозволяє мені працювати понаднормово.

— Як прикро, — всміхнувся їй Рат.

Вона відповіла йому усмішкою і манірно помахала пальчиками, зачиняючи за собою двері.

Рат сів на стілець у порожній почекальні й роззирнувся довкола. Акуратний маленький приватний кабінет. Зображення лінкорів на стінах, портрет адмірала Тірпіца з імпозантною роздвоєною бородою. Доктор Борґхаузен, судячи з усього, був шанувальником втраченого імперського флоту. Рат замислився, де міг служити Бреннер, коли відчинилися матові скляні двері і в почекальню рвучко вискочив сивобородий чоловік з лікарським кофром в руках і мало не перечепився через Ратові ноги. Енергійний лікар зупинився і уважно подивився на Ґереона, ніби питаючи себе, чи знає цього друга Бреннера і яку послугу може для нього зробити.