Львів. Пані. Панянки (збірка): читать книгу онлайн полностью и бесплатно

– Геді, мені страшно.

– Тоді я сяду за кермо. Квиток взяла?

– Так, як домовились. А документи?

– Все тут. Тільки у мене дуже мало грошей. Зате коштовностей – хоч греблю гати! Вибери собі щось на пам’ять, поки я вдягнуся.

За ніч вони дісталися до Зальцбурга. Там Геді попрощалася з Мартою в машині, не дозволила їй виходити й проводжати:

– Якщо Мандль дізнається, що ти мені допомагала – то лиха не обберешся. Я його знаю! Але я тебе не викажу. Ніколи!

Наостанок, коли Геді вже вийшла з авто, Марта вхопила її за руку:

– Ти не пошкодуєш?

– Пошкодую! Тисячу разів пошкодую!

– То, може, краще…

– Ні! Інакше я не можу. Це мій шлях. До побачення. Дякую!

Наступного дня Геді була вже у Франції і там подала на розлучення. Далі її шлях лежав до Лондона. Саме туди мав прибути один зі стовпів Голлівуду – легендарний Луїс Маєр, який знав, що саме у британській столиці збиралися актори-втікачі з Німеччини та інших країн Європи. Сподівався поповнити ними лави своєї кіностудії, де, як він жартував, зірок було більше, ніж на небі.

Перша лондонська зустріч із засновником та керівником голлівудської кінокомпанії «MGM» Луїсом Маєром вийшла невдалою. Він, який славився нечуваною інтуїцією та вмінням вгадати майбутню зірку навіть у непоказному хлопцеві, запропонував їй типову угоду для артистки-початківки. Геді відмовилась підписувати такий контракт, бо була вже всесвітньовідомою зіркою після горезвісного «Екстазу».

Але здаватися вона не збиралась.

І повелась, як справжня ділова жінка, хоча ще ніколи не мала такого досвіду. Дізналась, на якому судні Маєр вертатиметься до Америки. Придбала квиток на цей корабель, він звався «Нормандія». На борту познайомилась та потоваришувала з дружиною продюсера й зуміла-таки зацікавити його.

Було у них і дещо спільного. Як і її батько, Лазар Маєр походив з України (народився десь між Мінськом та Києвом, він і свій рік народження іноді вказував по-різному, і для паспорта вибрав 4 липня – американський День незалежності), а до Штатів перебрався ще в дитинстві – родина рятувалася від єврейських погромів, які в Російській імперії не були рідкістю.

Ще в дорозі, на «Нормандії», вони підписали дуже вигідний для Геді контракт. Саме там пішла в небуття Гедвіга Кіслер і народилася нова зірка – Геді Ламар.

Такий псевдонім запропонувала пані Маєр на честь танцівниці й актриси німого кіно Барбари Ла Мар, яка рано пішла з життя. Про «Екстаз» та його героїню вирішили й не згадувати – на студії «MGM» панували майже пуританські звичаї. А сам Луїс Маєр був наче батько для акторів та актрис. І його треба було слухатись, як батька.

Перше, що Геді мала зробити, – скинути вагу. Спортивні тілисті фігури цінувалися на німецьких просторах, але не в Голлівуді. По-друге, відростити довше волосся. Його колір вирішили залишити темним. Пан Маєр подивився на неї, примруживши одне око, і прорік:

– Я давно хочу порушити монополію стереотипних платинових блондинок на екрані.

Американські іміджмейкери розділили її волосся посередині, і цей проділ став стилем Геді Ламар на довгі роки, як і романтичні сукні та капелюшки.

Перші ж фільми за її участю мали успіх, тому в наступних її партнерами стали знамениті Кларк Гейбл та Спенсер Трейсі. Кінець тридцятих та початок сорокових років були напрочуд вдалими для нової зірки. На екрани вийшли стрічки «Алжир», «Леді з тропіків», «Галасливе місто», «Дівчина Зігфелда», «Білий вантаж», «Ризикований експеримент».

На екрані вона була романтичною і таємничою, вишуканою і витонченою. Жінка-казка, жінка-свято! І ніхто, крім близьких, не мав знати, як це досягалося. Наприклад, про підйом о третій ранку, щоб іти на студію гримуватись. І вдома бути не пізніше двадцятої години, в «MGM» за цим суворо стежили.

А на світ насувалася катастрофа.

Так звана «політика замирення агресора» та слабодухі поступки розпалювали апетити Гітлера й Сталіна. Під п’ятою коричневих загарбників опинилися Польща і Чехія, Данія і Норвегія, Франція і балтійські країни. Гетто та концтабори стали масовим явищем. У грудні сорок першого, після нападу японців на базу Перл-Гарбор, Сполучені Штати закінчили політику нейтралітету й також вступили у війну. І в той же час голлівудська «Фабрика мрій» традиційно дивувала світ сузір’ям неперевершених красунь у розкішних сукнях. Закінчилась епоха легендарної Ґрети Ґарбо, по екранах та обкладинках журналів розпочалась непереможна хода казково прекрасних Джуді Гарланд, Кетрін Гепберн, Марлен Дітріх, Джоан Кроуфорд, Ави Ґарднер, Джин Гарлоу. І, звісно ж, Геді Ламар. Успіхи, слава, краса, суєтність, торговище…

У Німеччині в нечуваних для середньовіччя масштабах відбулася нова Варфоломіївська ніч, названа «Кришталевою ніччю», коли одночасно в багатьох містах вбивали євреїв, громили синагоги, крамниці, помешкання, кладовища, а тих, що вижили, відправляли до таборів. На ранок цілі вулиці й квартали було засипано битим склом…

І в цей час в Америці розквітла творчість композитора Дмитра Тьомкіна, який народився в єврейській родині в Кременчуці, що на Полтавщині, і став одним із творців голлівудської кіномузики. Більше десяти разів він номінувався на Оскар та одержував цю омріяну багатьма статуетку чотири рази.

Матері Геді вдалось перебратися до Англії, Лондон уже бомбардували, але подальший шлях був ще небезпечнішим – над хвилями й у повітрі точилася «битва за Атлантику». Тим часом у Голлівуді відкрили благодійну їдальню для вояків, що відправлялися на фронт. Солдати мали запам’ятати той обід надовго, бо обслуговували їх уславлені зірки. Геді постійно працювала в цій безкоштовній їдальні. Пізніше вона згадувала, що у неї боліла рука від кількості підписаних автографів. Часто вона і танцювала з відвідувачами.

У 1939 році Ламар вийшла заміж за Джина Маркі, сценариста й режисера. Весілля було навдивовижу скромним. І потім – ані медового місяця, ані весільної подорожі, обоє одразу повернулися до роботи. Прожили разом менше двох років. Усиновили хлопчика. Складалося враження, що цей шлюб затіяли тільки для цього – усиновити маленького Джеймса, який після розлучення залишився з Геді. І саме в той час, крім зйомок не лише в кіно, а й для реклами та обкладинок журналів, для листівок, що їх везли на фронт солдати, Геді захопилась… винахідництвом. Вона була аматоркою, не мала технічної освіти, але багато читала. Облаштувала собі лабораторію-кабінет, де зібрала велику бібліотеку книжок із математики, фізики, хімії та інших наук. Там вона удосконалила світлофор та винайшла порошок для перетворення простої води на газовану, що було набагато зручніше за тогочасні досить небезпечні сифони.

На ту вечірку Геді прийшла без чоловіка. Як завжди, тримала бокал із легким вином, відпивала від нього потроху. Вона ніколи не пила більше одного келиха. Літній вечір був задушливим, наче перед грозою. На відкритій веранді – ані подуву вітерцю. Медове повітря розслабляло й позбавляло енергії.