Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

У думі про Марусю Богуславку, при всій її міфічності, відображені цілком реальні обставини, коли дівчата з теренів України опинялися в татарському полоні, потім їх продавали в Туреччину, а там вони ставали дружинами заможних турків.

Дума ніби зображує конфлікт між двома цивілізаціями – мусульманською й християнською. Мусульманська загалом виглядає сильнішою. Її представники полонили козаків, тримають їх у неволі, побусурманили Марусю Богуславку. Та перемога цієї цивілізації не є абсолютною. Маруся пам’ятає, попри своє бусурманство, хто вона така є. І допомагає козакам визволитися.

Християнська цивілізація в думі постає як слабша. Але за нею – моральна сила. Не випадково дума апелює до християнської символіки. Її героїня – дочка православного священика. Вона приходить до невільників у Великодню суботу, а відпускає їх із в’язниці саме на Великдень – найбільше християнське свято. Мимоволі напрошується алюзія – як Христос воскрес на Великдень, так само «воскресають» козаки, позбувшись бусурманської неволі.

Християнство думи поєднується із антитурецькою спрямованістю. У ній «розкіш турецька» – це «лакомство нещасне». Турки гноблять бідних християн-козаків. А Туреччина постає як один із найбільших ворогів козацтва.

Приблизно в такому ж руслі трактуються відносини між українцями-християнами й турками-мусульманами в думі «Самійло Кішка»636. У ній дія відбувається на пишній турецькій галері, яка виплила з Трапезунда. На галері є Алкан-паша, 700 турків, 400 яничар, велика кількість невільників. Серед останніх – «запорізький гетьман» Самійло Кішка. Є там і Лях-бутурлак, тобто потурчений християнин. Під ним можна розуміти поляка, хоча не обов’язково. У деяких варіантах думи це ім’я звучить як Ляш чи Ілляш. Про нього говориться, що він «ключник галерський», а колись був «сотником переяславським». У думі йому дається така характеристика:

Тут теж використовується кліше «лакомство нещасне», яке пов’язується з турецькою вірою, приналежністю до мусульманського світу.

Далі розповідається в думі, що галера прибуває до Козлова. Алкан-паша сходить на берег, йде до «дівки Санджаківни», яка веде пашу у світлиці-кам’яниці, садить на лавку, напуває його дорогими напоями, військо розміщує на ринку. Тим часом невільники разом зі своїм ключником Ляхом-бутурляком залишаються на галері.

Самійло просить ключника відімкнути хоча б старшину й пустити погуляти до міста. На це Лях-бутурляк відповідає:

Кішку обурює пропозиція Ляха. Він заявляє, що воліє до смерті бути в неволі й називає турецьку віру поганою, а її землю – проклятою. Лях, почувши це, б’є Кішку в щоку і грозить невільників ще більше закувати в кайдани.

Шпигуни, спеціально прислані Алкан-пашею, щоб розвідати, як поведе себе Лях-бутурляк, доповідають йому про благонадійну поведінку ключника. Радий паша посилає своєму вірному слузі напоїв. Лях же тужить. Йому хочеться поговорити з кимось про віру християнську. Знову, як бачимо, релігійний мотив з’являється в думі. Отож, Лях пригощає хмільними напоями, присланими йому, Самійла Кішку. Правда, останній лише робить вигляд, що п’є. А сам непомітно виливає вино. Лях, напившись, падає та засинає. Тим часом Кішка забирає в нього ключі й відмикає кайдани невільникам. Але наказує їм до певного часу сидіти тихо й робити вигляд, що вони опутані ланцюгами.

Опівночі паша повертається на галеру, велить яничарам подивитися, чи всі невільники є на місці і чи вони прив’язані. Йому доповідають, що все добре. І він з турками спокійно засинає. Тим часом козаки, тихо скинувши з себе кайдани, перебивають турків та яничар. Лише Ляха-бутурляка Кішка наказав залишити живим.

Лях, прокинувшись, просить Кішку його не чіпати й обіцяє допомогти пропливти в християнську землю. Кішка на це погоджується. Лях справді допомагає козакам, обманувши турків, які послали назустріч дванадцять галер. Він попросив їх не галасувати і не наближатися до них, бо Алкан-паша спить. Оминувши турків на цих галерах, козаки благополучно добралися до Січі. І там поділили здобич. При цьому золото й срібло розподілили на три частини: одну – на церкви, другу – козакам, третю – на банкет. Серед церков згадані Межигірський Спас, Трахтемирівський монастир і Січова Покрова.

У цій думі також протиставляється християнський світ мусульманському. Останній – світ ворожий. Християнський же світ є рідним. Хто зраджує християнський світ, приймаючи іслам, той негідна людина – як Лях-бутурляк. Але навіть зрадивши віру, такі люди все одно відчувають сентимент до християнства. Козаки ж постають як християнські воїни. Вони в складних обставинах, перебуваючи в полоні, зберігають вірність християнству. А здобувши здобич, частину її віддають на церкви. Тобто християнська віра є однією з головних цінностей козаків. Можна сказати: вона визначає їхню ідентифікацію, відрізняє від представників ворожого мусульманського світу.

Антитурецькою можна вважати також думу «Як три брати із Азова втікали»637. Дума змальовує типову картину поодиноких втеч із турецької неволі. Варто мати на увазі, що Азов тривалий час був головним опорним пунктом турків у Приазов’ї. Один із варіантів цієї думи починається такими словами:

Далі розповідається про те, як брати втікають через степи приазовські, що зараз іменуються донецькими. Згадується і Савур-могила. Саме на ній помирає молодший брат.

Дума, радше, побутова. Але в ній теж присутні християнські мотиви. Використовується християнська символіка – троє братів (алюзія з християнською Трійцею), втеча відбувається в «святу неділю». У думі фігурує таке поняття, як християнська земля. Остання починається вище річки Самари, притоки Дніпра. До цього місця – земля ворожа, бусурманська, де гуляють татарські орди. Як і в інших згаданих думах, маємо чітке протиставлення мусульманського світу світові християнському.

Близькою до цієї думи є дума про загибель трьох братів над річкою Самарою638. Ця місцина, про це вже йшлося, в свідомості козаків трактувалася як межа християнської та мусульманської землі. Тут лежать троє братів, порубані й постріляні турками.

До антитатарських дум слід зарахувати й відому думу про козака Голоту639. У творі відображена типова ситуація, коли на українсько-татарському пограниччі йшла боротьба за ясир. Козак Голота гуляє на полі Киліїмському, на ординському шляху, де татари здійснюють виправи за полоняниками.

Радянська марка із зображенням козака Голоти

Бородатий татарин, який протиставляється козакові Голоті, хоче взяти його в полон. Він говорить своїй татарці:

Далі в думі відбувається двобій між татарином і козаком. Це, радше, двобій символічний, де маємо змагання між татарською та козацькою спільнотами. Переможцем у двобої стає козак, який вбиває татарина. При цьому

Козак Голота мало цінує багатство. Убивши татарина і забравши в нього одяг та коня, він прибуває на Січ, де п’є та гуляє, спускаючи своє багатство. Звертаючись до козаків, бажає їм такого:

Зневажливе ставлення до багатства зустрічаємо і в інших козацьких творах, наприклад, у думі про Ганджу Андибера.

Дума про козака Голоту змальовує не лише типову ситуацію, але й типового козака. Можливо, саме через те твір набув такої популярності.

Боротьба з татарами в думі трактується передусім як боротьба за здобич. Не даремно герой твору забирає в татарина його багатий одяг та коня. Проте козак не збирається накопичувати багатства. І це можна зрозуміти. Адже козакам доводилося жити в умовах нестабільності. То який був сенс накопичувати багатства, коли воно могло вмить зникнути? Через те герой думи цю здобич просто прогулює й пропиває. А «пити-гуляти» для козаків – то одна із чеснот.

Маємо й інші фольклорні твори зазначеного періоду, де так чи інакше присутні антитатарські й антитурецькі мотиви. Наприклад, пісня-розмова Дніпра та Дунаю. Дніпро дивується, чому на Дунаї не видно козаків: чи пожерло їх дунайське гирло чи дунайська вода. Дунай відповідає, що сам дивується цьому, бо не пожирало козаків ні гирло, ні дунайська вода. Виявляється, козаки побували на Черкеській горі, вогнем і мечем плюндрували бусурманські міста, набрали чимало золота-срібла та повернулися на Січ, де пили мед і горілку640.

Козацькі думи й пісні, в яких присутні антитурецькі й антимусульманські мотиви, збереглися порівняно непогано. Деякі з них існують у кількох варіантах. Щодо фольклорних творів, де присутні мотиви антипольські, антиєврейські й антиросійські, то збереглися вони порівняно гірше. Це засвідчує їхню меншу популярність. Очевидно, для «простих українців» загроза, що йшла від мусульманського світу, стояла на першому місці.

Тюркський світ в українській літературі

ХІХ – початку ХХ ст

ХІХ ст. – це «період націоналізму», коли поставали новочасні нації й формувалися новочасні національні літератури. Українці не стояли осторонь від цього процесу. Правда, вони не мали в той час ні своєї держави, ні сильної еліти. Тому процес націотворення відбувався в них сповільненими темпами і вони відставали від деяких сусідніх народів.

[636] Самійло Кішка // Українські народні думи та історичні пісні. – С. 39—48.

[637] Як три брати із Азова втікали // Українські народні думи та історичні пісні. – С. 61—67.

[638] Три брати самарські // Українські народні думи та історичні пісні. – С. 32—33.

[639] Козак Голота // Українські народні думи та історичні пісні. – С. 5—7.

[640] Возняк М. Історія української літератури. – Кн. друга. – С. 462.