Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Стоп, Юро! Зверніть, товариші офіцери, свою увагу наліво. Тиждень тому проїздив я тут урядовою трасою з метою контролю за оперативною обстановкою, і все було в ідеальному порядку з точки зору запобігання. А зараз дірка в огорожі з’явилась! Юро, як ми її пропустили, коли оце їхали в аеропорт зустрічать високих гостей? Чи її ще не було?

- А ми саме в цьому місті обганяли аерофлотівський «Ікарус», - відповів майор Павлов.

- Ага, - сказав підполковник Вєтровєєв.

Справді, зліва металева сітка огорожі мала отвір діаметром десь півметра і з рваними краями.

- Ви бачите, що діється! Не виключено, що пошкодження огорожі здійснено зі злочинною метою! І жодного сигналу від місцевої агентури! За що ми їй тільки гроші платимо?!

Підполковник Вєтровєєв узяв трубку автомобільної рації і дав команду черговому 9-ї служби КДБ УРСР:

- На 16-му кілометрі бориспільської траси виявлено пошкодження огорожі типу «рабиця» з правого боку в напрямі Бориспіля. Не виключається, що маємо в наявності злочинний замисел.

- Це ділянка агентурно-оперативного забезпечення капітана Дутиченка, - підказав майор Павлов.

- Я знаю, - сказав підполковник Вєтровєєв. - Алло, черговий! Відповідальний за ділянку капітан Дутиченко, Микола, сьогодні відпросився повести дітей у цирк. Зніміть його з цирку і направте на 16-й кілометр. Яким транспортом? Рейсовим і ногами! Пішов у цирк, не проконтролювавши оперативну обстановку на ввіреній йому ділянці! Проінформуйте також Бориспільський відділ внутрішніх справ, щоб поставили міліціонера, краще двох, для попередньої охорони місця події і недопущення потрапляння людей і бродячих собак на урядову трасу. Виконуйте!

Підполковник Вєтровєєв перемкнув рацію, дав водієві передньої «Волги» команду увімкнути сирену і сигналізацію.

- Рушаймо, - скомандував він капітанові Павлову і впів бока знов повернувся до пасажирів на задньому сидінні. - Бачимо приклад втрати політичної пильності! Урядова траса не в порядку, ніхто не ворушиться, а капітан Дутиченко пішов у цирк! Треба провести навчання, наближені до реальної обстановки. Щоб не розслаблятися, не плутати чоботи з черевиками під час проведення найважливіших у діяльності органів КДБ заходах і не залишати дірку в огорожі для можливих терористів. Стосовно випадку з майором Бочонкіним я доповів Степанові Несторовичу товаришу Муха, не називаючи конкретних прізвищ, оскільки майор Бочонкін зі своїми обов’язками на КПП упорався більш, ніж успішно. «Товаришу перший заступник голови КДБ УРСР, - кажу, - пропонується з оперативним складом провести заняття у бойових умовах, наближених до реальної обстановки. А то деякі офіцери не розуміють значення носіння військової форми і в темноті плутають черевики з чоботами. А попереду нові, більш відповідальні завдання. Надто, що оперативна обстановка весь час ускладнюється, загострюється і погіршується внаслідок покращення політичної». Ось бачили дірку в огорожі? - Підполковник Вєтровєєв звернувся за підтвердженням до присутніх у машині. - Ну, Степан Несторович товариш Муха мене зрозумів, це ж він нас усіх вчить, що покращення політичної обстановки неминуче внаслідок підривної діяльності зовнішнього і внутрішнього противника призводить до погіршення оперативної. Не заспокоюються наші вороги, чи не так, Олексію Григоровичу?

Глянства «Чайка» в’їхала в середмістя, асфальт м’яко стлався під колеса, на перехрестях біля тимчасово вимкнутих світлофорів стояли працівники ДАІ і регулювали рух, зупиняючи транспорт, що пересувався перпендикулярно урядовому маршрутові.

- Та щоб їх ґедзь покусав тих ворогів! - упевнено і сердито проказав майор Бузина. - Пильнуємо, працюємо, запобігаємо, хоч рахунок і не сухий, втім, загалом на нашу користь. Стережемо нашу рідну владу і партію на чолі!

- Атож! А Степан Несторович, товариш Муха, каже: «Доповім Віталію Васильовичу товаришу Федорчук, і такі заняття, з новими, більш складними вводними, наближеними до реальної бойової обстановки, проведемо. Як на Хрещатику». От уже й під’їхали.

Глянства «Чайка» зупинилася навпроти входу в центральний будинок КДБ.

- Щасливої вам доповіді генералу Свєткову, - поручкався підполковник Вєтровєєв з майором Бузиною і старшим лейтенантом Нікітченком. - А я ще заїду в свою службу на вулицю Богомольця. Перевірю, як виконав черговий мою команду щодо виклику капітана Дутиченка та результати усунення дірки, що могла призвести до надзвичайних подій.

5.6.

- Щасливої доповіді! - побажав майор Бузина старшому лейтенантові Нікітченку, коли вони, відвідавши туалет, підійшли до кабінету начальника 5-го управління КДБ УРСР генерала Свєткова.

- Олексію Григоровичу, ви ж зі мною? Мені легше буде доповідати, а ви ж повністю у курсі справи, - попросив старший лейтенант Нікітченко.

- Гаразд, підтримаю, - погодився майор Бузина.

Олексій Григорович привітався з черговим по Управлінню капітаном Пономарьовим з відділу полковника Темниченка і, показуючи на двері, запитав:

- Сидить? Один?

Двері у тамбур були відчинені.

Капітан Пономарьов складав криміналістичну таблицю ознак почерку аноніма, був заклопотаний відповідальною і марудною роботою, тому відповів невдоволеним голосом, ніби майор Бузина був винен, чи то в тому, що капітанові Пономарьову треба було розшукувати ще одного аноніма-антирадянщика, чи в тому, що відірвав його від роботи:

- Ні, там у нього підполковник Довбач ще сидить.

- То нам зачекати?

- Ні, генерал сказав, що, якщо з’явиться працівник з Ворошиловградського УКДБ, який був у відрядженні у Москві, то хай заходить. То він? - Капітан Пономарьов кинув оком на старшого лейтенанта Нікітченка.

- Він, - підтвердив майор Бузина.

- Ти з ним?

- Так, разом були в столиці.