Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Майор Бузина відчув, як у нього змокріла потилиця, кров знову, як у літаку по дорозі у Київ, почала гупати у праву скроню і ліве око.

Свєтков закінчив писати, подивився на стелю, поворушив губами, щось знову написав, закрив нотатник і натиснув кнопку прямого зв’язку з начальником «українського» відділу полковником Висотником.

Зручно приклавши слухавку до правого вуха, яке нібито і створене було природою, щоб генерал Свєтков мав змогу комфортно вміщувати у ньому телефонну рурку і віддавати керівні вказівки підлеглим, а начальник 5-го управління генерал Свєтков любив і умів керувати, він проказав у телефон:

- Товаришу Висотник, тут у мене доповідає працівник з Ворошиловграда товариш Нікітченко, який повернувся з Москви, де брав участь у припиненні намірів терориста підірвать Мавзолей Леніна.

- Я трохи інформований, Філофею Алфейовичу. Серйозна справа, але це не по нашій лінії, це скорше у віданні полковника Темниченка з 6-го відділу.

- Висотник як Висотник, - тихо промовив у ліве вухо генералу Свєткову підполковник Довбач. - Так і старається, щоб інші на нього працювали, а хто ж у нас головний розробник по українському націоналізму?

- Як не по вашій? - Генерал Свєтков зробив підполковнику Довбачеві жест рукою: «Зрозумів». - Саме по вашій, Костянтине Констянтиновичу! Розповсюдження антирадянських наклепів в усній і письмовій формі та виношування терористичних намірів на ґрунті антирадянської ідеології з ознаками українського буржуазного націоналізму! Зараз до вас зайде цей товариш із Ворошиловграда. Нікітченко його прізвище, проте він не родич колишнього голови Нікітченка і навіть не однофамілець, як він твердить, і все викладе по цій справі. Яка оперативна зашифровка об’єкта? «Голота»? - звернувся він Нікітченка.

- «Гайдамака», товаришу генерал.

- Товаришу Висотник, дайте вказівку вашому периферійному відділенню завести по справі оперативної розробки на «Гайдамаку» КНС - контрольно-наглядову справу з окраскою ⁹⁾ «тероризм, український буржуазний націоналізм». Дублікат КНС передайте полковнику Темниченкові в 6-й відділ по боротьбі з анонімами і терористичними погрозами, щоб у них теж об’єкт був на контролі. Перевірте його за зв’язками об’єктів справи «Блок» і зв’язками зв’язків. Запитайте в УКДБ по Ворошиловградській області усі матеріали, шифровку я підпишу. Тут у мене сидить ще майор Бузина, який з товаришем Нікітченком повернувся з Москви…

- Що, і Бузина брав участь в операції? - здивувався полковник Висотник.

- Та ні, він виїзжав у Москву з іншим завданням. Йому було доручено ознайомити оперативний склад новоствореного відділення у 5-му управлінні КДБ СРСР зі специфікою боротьби проти бандоуновського підпілля і виявленням каналів зв’язку націоналістичних елементів у сучасних умовах із закордонними центрами ОУН. Я дам розпорядження майору Бузині виявити можливі зв’язки «Гайдамаки» із закордонними підривними угрупованнями. По почерку, я бачу, що це бандерівський центр ЗЧ ОУН. Від тероризму і диверсій у боротьбі з радянською владою бандерівці не відмовилися, про що свідчать прояви у справах розшукуваних «Сажотруса» і «Мазили». Сигнали по розшуку виконавців ворожої акції є?

- Є, товаришу генерал. Двадцять вісім за тиждень. Перевіряємо.

Генерал Свєтков взяв відомість обліку сигналів по справах «Сажотрус» і «Мазило».

- А в мене зареєстровано двадцять сім.

- Один ще не встигли передати. Щойно надійшло повідомлення «Шершня», що «Професор» має боти.

- Я так і знав, що ниточка по «Сажотрусу» і «Мазилу» потягнеться до того петлюрівця та його націоналістичного гнізда на вулиці Леніна! Працюйте!

«Треба не забути про ЗЧ ОУН, перевірити, чи не фігурує прізвище Голоцван серед членів ОУН(б) в діаспорі. Але по пам’яті я щось не пригадую такого прізвища», - поміркував майор Бузина, який мав чіпку і гостру, як те і належить справжньому чекістові, пам’ять, але у даній ситуації відчував деяку втому після напруженого відрядження, тому однозначної думки про належність чи неналежність Голоцвана до ЗЧ ОУН наразі скласти не міг.

Поклавши рурку на важелі селекторного телефону, генерал Свєтков подивився на свої пальці з обгризеними аж до м’яса нігтями і завбачив, що пучки великого, вказівного і підмизинного пальців забруднились чорнилом. Він змочив пальці слиною, потер ними з нижнього боку стільниці і знову уважно роздивився. На вказівному пальці чорнило в’їлось у подряпину, яку він отримав нещодавно під час зшивання останнього тому справи на «Лисицю», і не витиралось. Пучка боліла. Генерал Свєтков хвилину ще покмітував, дивлячись у стелю, погриз нігті, сплюнув на підлогу задирку, знову занотував щось у записнику, і аж затим дав команду:

- Товаришу майор Бузина, ви ідіть виконуйте завдання, тримайте постійний зв’язок з Ворошиловградом і враховуйте отримані факти щодо можливого переходу на терористичну діяльність в роботі по виявленню і перехопленню каналів зв’язку зарубіжних ОУН з націоналістичним підпіллям на території республіки. Ви все виклали у Москві, як я вас інструктурував перед відрядженням?

- Так точно, - доповів майор Бузина, сидячи, - все розповів і навчив. З ранку до вечора проводив заняття. Хлопці бойові, оперативно грамотні, завзяті, мають потяг до засвоєння нових функцій. Україну бачили лиш на карті, специфікою не володіють, тому навчання сприймали з належною відповідальністю.

- Москву оглянули, там є на що подивитись? - з доброзичливою усмішкою на обличчі запитав підполковник Довбач.

- Та де там, ніколи не було. Тільки в останній день, у суботу, спільно зі старшим лейтенантом Нікітченком сприянням 9-го управління КДБ СРСР вдалося відвідати Мавзолей Володимира Ілліча, коли «Гайдамаку» було вже у Ворошиловграді затримано.

- Побачити Володимира Ілліча як живого - вікопомна подія, - усміхався підполковник Довбач. - Не кожному вдається таке щастя. Може, колись розкажете нашим комуністам?

- Чого ж не розказати? Як тільки час призначите. Тільки мені треба підготуватися, скласти тези, знайти ілюстрації, щоб більше наочності було.

«Може, щось знає?» - стурбувався Олексій Григорович. Одним оком він дивився у вічі генералові Свєткову, іншим - у потилицю старшому лейтенантові Нікітченку.

- І напишіть докладний звіт про свою поїздку, - сказав генерал Свєтков, - Ми його включимо в статистичні дані до пункту про надання методичної допомоги Центральному апаратові КДБ СРСР у Москві.

«Хитрий, як Мюллєр, - подумав генерал Свєтков, уважно вдивляючись в обличчя майора Бузини. - І ліве око заскалює, як Мюллєр, тільки непомітно».

Генерал Свєтков скрадено перезирнувся з підполковником Довбачем, той з розумінням - «знаємо-що-то-за-овоч» - ворухнув йому у відповідь бровою.

Генерал Свєтков кахикнув і виразом, що підтверджував про закінчення аудієнції, звернувся до старшого лейтенанта Нікітченка:

- А ви, товаришу старший лейтенант Нікітченко, повертайтесь у свій Ворошиловград і завтра підготуйте усю звітність для заведення 2-м відділом 5-го управління контрольно-наглядової справи на «Гайдамаку» і його дублікат - 6-м відділом 5-го управління. Хай підпише тимчасово виконуючий обов’язки Косяченка, хто там буде у вас, і негайно надсилайте у Київ. І не втрачайте пильності, заспокоюючись на досягнутому! Можете йти! Я вас не затримую!