Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Підполковник Вєтровєєв помітив пістолет і його фізія споважніла.

- А ви без речей? - запитав він у старшого лейтенанта Нікітченка.

Той махнув рукою:

- Які речі? Я прямо з свого кабінету у Ворошиловграді «Волгою» начальника Управління полковника Косяченка майнув в аеропорт, щоб випередити терориста, який виношував намір виїхати у Москву, щоб підірвати Мавзолей Леніна.

- Знешкодили? - поцікавився підполковник Вєтровєєв.

- Факт, - підтвердив старший лейтенант Нікітченко.

- Обійшлося без жертв, чи як у нас в «Заліссі»? Я маю на увазі, ніхто з московської «дев’ятки» чи мирного населення не постраждав? Не так давно до нас приходило орієнтування з Центру про те, що якийсь донецький шахтар підірвав себе на власноруч змайстрованому вибуховому пристрої прямо коло труни Володимира Ілліча у Мавзолеї. Були жертви з числа відвідувачів.

- На цей раз обійшлося без великої крові. Встигли попередити теракт. Трохи постраждав один прапорщик з «дев’ятки» та випадковий перехожий, який приїхав з Рязані подивитись на Леніна і не встиг. Їх обох відправили до Скліфосовського.

- Прапора жалко. Певно, до державної нагороди представлять, хоча нас нагородами не сильно жалують. А терорист?

- Взяли без шуму, уже сидить в СІЗО у Ворошиловграді.

- Класно!

Старший лейтенант Нікітченко витягнув з кишені шкіряного пальта пам’ятний знак «50 років органів урядової охорони СРСР»:

- Я вже отримав ось таку нагороду.

Підполковник через плече глянув на знак.

- Дуже почесна нагорода, майже, як «Почесний чекіст». У нас тільки полковника Мудренка москвичі удостоїли. Кріпко хотів отримати її і полковник Важник Станіслав Федорович, просив через свої зв’язки у Москві. Не дали. А чим вас нагородили, Олексію Григоровичу?

Майор Бузина розвів руками.

- Значить, представлять до ордена, якщо поки що нічого не дали. Голова Верховної Ради товариш Ватченко дав вказівку своєму апаратові підготувати представлення для нагородження майора Мальованого орденом Червоної Зірки за той казус. Майор Мальований у нашій Службі тепер буде першим орденоносцем. Та ще й яким! З бойовим орденом! Заслужив.

- У нас в Управлінні є орденоносець - майор Каламарчук. Він отримав орден Трудового Червоного Прапора за перевиховання Івани Дзюби. Москва нагородила Федорчука за Дзюбу орденом Леніна, а слідчого Кульчика, який вів кримінальну справу на Дзюбу, медаллю «За трудову доблесть». - Майор Бузина знайшов місце пістолету у валізці, переклавши пантофлі в шаньку, і клацнув замками свого дипломата.

- А, так то все трудові нагороди, за героїчну працю, а майор Мальований отримає орден за героїчний подвиг! - Підполковник Вєтровєєв з шанобою спостерігав, як майор Бузина перекладав зброю з кишені до валізки. - Ви, Олексію Григоровичу, теж напевно отримаєте бойовий орден, а не трудовий. Червоної Зірки, як наш майор Мальвоний, а, може, й Бойового Червоного Прапора. Я не буду розпитувати про здійснений вами захід в столиці нашої Батьківщини. Розумію, конспірація… Проте скажу, що я завжди поважав хлопців з 5-го управління. Ніколи не підведуть під час святкових демонстрацій. Чи інших заходів по забезпеченню безпеки охороньованих осіб. Хоча одна промашка була. І зовсім нещодавно. Розповім вам, як приклад в оперативній практиці. І для врахування.

Підполковник Вєтровєєв помовчав, збираючись з думками.

- На всекомітетському інструктажі перед святкуванням Великого Жовтня у великому залі на другому поверсі КДБ, - продовжив він, - на якому, як зазвичай, збирають призначених в наряд працівників з усіх підрозділів Комітету…

«Про яке святкування він говорить? - подумки здивувався майор Бузина. - Хіба нині листопад, а не березень? Жовтень у нас святкують в листопаді, здається, а не в березні. А що ми святкуємо у березні? Лютневу буржуазно-демократичну революцію, 12 березня, кума Валентина Семенівна народилася сього дня, тільки не святкуємо, а відзначаємо, тому що демонстрації не влаштовуємо стовідсотково, бо оперативний склад Степан Несторович Муха не інструктує, а день народження куми я сього року не святкував, позаяк перебував у Москві і святкував відвідини Мавзолея Леніна, могили Сталіна та їхніх жінок - Леніна і Сталіна. Може, за мою відсутність щось змінилося, чи нині таки листопад, а не березень, а, може, вже й лютий? - Олексій Григорович подивився спочатку на свої забрьохані штани, потім у віконечко: сосни миготіли за дротяною огорожею й були однаково зеленими, що ранньої весни, що пізньої осені, як і їхні лапи цілоріч на траурних вінках, тому визначити пору року за цією ознакою було неможливо. - От тобі й Бебель з пивом і раками, як казав Маяковський, достотно, заплутав, - скрушно подумкував майор Бузина на задньому сидінні «Чайки». - Яке ж сьогодні число і де мій календарик, на якому я відзначаю заплановані явки з агентурою?»

- Олексію Григоровичу, жаркувато? - дивлячись у дзеркальце над вітровим склом, запитав підполковник Вєтровєєв. - Зараз увімкнемо кондиціонер.

Повіяло свіжим струменем, і майор Бузина не став шукати свій оперативний календарик.

Підполковник Вєтровєєв продовжив:

- …перший заступник голови Степан Несторович товариш Муха заявив, що у зв’язку з тим, що політична обстановка покращується, а оперативна обстановка відповідно загострюється, потрібно змінити підхід до підготовки нарядів і виконання ними своїх обов’язків під час демонстрацій і парадів на Хрещатику. Зокрема, він видав указівку поставити на пунктах пропуску громадян до святкових трибун офіцерів КДБ не в цивільному, як раніше, а в парадно-стройовій формі. Після інструктажу він викликав до себе тимчасово виконуючого на той час обов’язки начальника 1-го управління полковника товариша Цуркан і розпорядився, щоб його розвідники створили на Хрещатику кілька ситуацій, наближених до бойової обстановки. З тим, щоб перевірити пильність задіяних в заходах працівників наряду шляхом впровадження вводних з ознаками підготовки диверсійно-терористичних акцій. Можливих у зв’язку з покращенням політичної обстановки і погіршенням оперативної.

За годину до параду і демонстрації йду Хрещатиком перевіряти готовність. Промашок, загалом, доповідають мені старші груп, немає. В трьох урнах для сміття, де службу ніс наряд працівників 5-го управління у цивільному, вони мали завдання виявляти злочинців у натовпі, своєчасно виявлено закамуфльовані під вибуховий пристрій картонні коробки, а також справжню «лимонку», тільки без чеки і запала, теж підкинуту розвідниками з 1-го управління. Старший групи - майор Нежердецький… є такий у 5-му Управлінні?

- Є, - відповів майор Бузина, - Левко Юхимович. Він на своїй ділянці займається розшуком таємної зброї і боєприпасів, які можуть бути використані для диверсійних актів.

- Правильно! - сказав підполковник Вєтровєєв. - Зразу видно, що досвідчений мисливець. Він би нашого майора Мальованого не підстрелив. Завалив би з першого пострілу.

- Егеж, - згодився майор Бузина. - Левко Юхимович ходить у мисливських полуботках без підборів і штанах з ширінькою на ґудзиках, які придбав у Сан-Франциско. Він каже, що в Америці штани з ширінькою на блискавці носять гомосексуалісти.