Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Ну що ж, заходьте до нашого штабу.

Підполковник Мусоргський пропустив попереду майора Бузину і старшого лейтенанта Нікітченка, акуратно причинив двері і сказав:

- Сідайте, в ногах правди немає, правда, як кажуть москвичі, посередині. Ха-ха-ха! Жарт зрозуміли? - підполковник Мусоргський сам собі розсміявся. - Ну, славно, досить жартувати. Зараз я узнаю обстановку і вирішимо, як діяти. - Він підійшов до столу, на якому стояло десь приблизно з десяток телефонів різного кольору, вийняв з шухляди портативну рацію і кинув у рурку:

- Другий, говорить перший. Зайди до мене! І захопи з собою шостого з резерву на підміну! - Підполковник Мусоргський вимкнув рацію і повернувся до старшого лейтенанта Нікітченка: - Знаю, знаю, читав шифровку з Ворошиловграда. Усе добре, що добрий кінець має. А то був тут місяців три тому аналогічний випадок. І теж з вашою Україною пов’язаний. З Донецька шахтар зробив вибуховий пристрій з толових шашок, які на виробництві вкрав, обв’язався ними, приїхав на Красну площу, відстояв шість годин у черзі, зайшов у Мавзолей і біля саркофагу привів вибуховий пристрій у дію. Потім, коли провадили розслідування факту диверсії, встановили, що він удома у своєму Донецьку залишив записку: «Хочу своєю смертю знищити зло, яке починається з Мавзолею». Одначе йому не вдалося втілити свої злочинні наміри. Володимир Ілліч не постраждав, саркофаг з такого скла зроблено, що витримає вибух будь-якої сили. Навіть якщо увесь Мавзолей на нього завалиться. А шахтаря - на дрібні шматки по стінках розмазало. Три трупи - поряд з Володимиром Іллічем, який не постраждав. Сім відвідувачів з важкими пораненнями відвезли до Скліфосовського. Відтоді ми пильність потроїли, Володя знає.

Старший лейтенант Нікітченко в знак згоди кивнув головою, без зверхності по відношенню до свого старшого колеги з України майора Бузини, який, либонь, подробиць щодо посилення безпеки на головній площі країни знати не міг, проте наукою вербування володів досконало і міг будь-кого навчити її премудростям.

- Так ви, Олексію Григоровичу з самого Києва, матері усіх наших городов і посьолків? Москва десь п’ята чи десята дочка, чи падчірка, так ви, мабуть, вважаєте? Ха-ха! - Підполковник Мусоргський сам розсміявся своєму жарту. - Це чудово, що ви з Києва, хотів вас запитати! У мого шуряка жінка з Києва. Він недавнечко був у вашій столиці, нашій матері, а не мачусі, я так думаю, чи не так? - хоча питання інколи виникають. Розповідає, що у вас забігайлівки, де продають спиртне на розлив, мало не на кожному розі, скрізь чисто, культурно, а в деяких навіть магнітофон грає. При цьому наливають не більше ста грамів горілки і обов’язково в комплексі дають бутерброд з салом чи ковбасою для закусона. І склянку мінеральної води «Нафтуся» для запивона. Без закусона і запивона горілки для випивона не продають. І якщо ти захочеш повторити випивон, то до ста грамів горілки знову треба брати бутерброд і мінеральну воду. Тому що без закусона і запивона повторний випивон теж не дають, як би не просив і скільки б не показував недоїдений бутерброд і мінеральну воду. І це, каже шуряк, все задоволення коштує лише рубль? Невже шуряк не бреше? Я не повірив, бо ж воно без закусона і запивона горілки влізе більше та й виручки цілувальникам ¹⁾ - теж.

- Не знаю за всі наливайчики, не перевіряв, а от у більшості - то так напевно, - сказав майор Бузина. - Наприклад, у нашому ганделику, чому нашому? - тому що перебуває в ста метрах від КДБ, на площі, де стоїть пам’ятник українському гетьману Богдану Хмельницькому, який возз’єднав нас з вами, ганделик називається «Під булавою». Але на вивісці там написано «Хвилинка», - так у ньому ще й шкляник томатного соку до комплекту додається. Втім, на вибір: або мінералка, або томатний сік. І музика є: крутять на магнетофоні народні пісні: «Наливайте, браття, кришталеві чари», про Сагайдачного, що проміняв жінку на тютюн та люльку, та пісню нашого визначного поета Степана Пушика «Не пий, козаче». У такій послідовності.

- Оце так штука! Ще й шкляник томатного соку на вибір! За один рубль! А що таке «ганделик»? Говоріть українською мовою, я, якщо не зрозумію, перепитаю.

- Ну, забігайлівка ж по-вашому, - розтлумачив майор Бузина, подумавши: «Глянь, москаль, а хоче, щоб з ним говорили українською, дивина!», - кодова назва точок, де горілка продається на розлив із закускою. Є ще забігайлівки, які називаються генделиками. В генделиках продається кава та ще коньяк до кави, для любителів - шампанське, охочим можуть запропонувати цукерки, тістечка чи лимон, якщо без кави.

- Ха-ха-ха, - засміявся підполковник Мусоргський, - тепер я теж буду говорити: як ти кажеш? - «ганделик»?

- Ганделик, - підтвердив майор Бузина. - Але не генделик, в генделиках горілки не продають, тільки коньяк і каву, на любителів чи жінкам - шампанське.

- Зрозумів. Ганделик і генделик - красиво та й для конспірації згодиться у вузькому колі. У нас народ, в основному, темний - українську мову розуміє, проте не зовсім. Та й ганделиків у нас немає, а генделиків й поготів, за Садовим кільцем є забігайлівки, «гадючниками» називаються. І їх мало, робочій людині тут у радіусі п’яти кілометрів… - Підполковник Мусоргський глянув на годинник, увімкнув рацію, клацнув кнопками і запитав: - Ти де? - вимкнув рацію і показав нею на двері: - Ось він.

На порозі стояв приземкуватий чоловік у драповому пальті на хутрячій підкладці і лисячій шапці-вушанці; услід за ним увійшов прапорщик у військовій формі і став поруч.

Обидва виструнчилися, чоловік у драповому пальті стукнув підборами і доповів:

- Товаришу підполковник, капітан Танасов і прапорщик Ніколаєв за вашим наказом прибули!

- Вільно, вільно. Ну, як обстановка, Харитоне Петровичу, на довіреній оперативній ділянці? Офіційні делегації сьогодні є?

- Так точно, Петре Модестовичу. З Узбекистану для покладення вінків приїхала партійно-урядова делегація узбеків на чолі з другим секретарем ЦК Компартії Узбекистану товаришем Кривошеєвим і секретарем ЦК з ідеології товаришем Усманходжаєвим у кількості сорока восьми членів. Хочуть засвідчити свою повагу до вождя у зв’язку з 50-річчям початку проведення в республіці Туркестан схваленої Володимиром Іллічем Леніним земельно-водної реформи, - це так в заявці написано. А, загалом, все нормально, обстановку контролюєм.

- Бути добру. Познайомся, це наші колеги з України. Вони бажають теж відвідати Мавзолей, у них теж ленінські земельні реформи здійснювалися, до того ж ні разу не бачили вождя в натурі. А це мій заступник - капітан Харитон Петрович Танасов. Він у нас відповідає за безпосередній допуск відвідувачів до тіла вождя, - представив підполковник Мусоргський свого заступника.

- Ну, з Володею Нікітченком ми вже познайомились на чергуванні ще у вівторок, - усміхнувся капітан Танасов.

- А це майор Бузина, Олексій Григорович, він нас запрошує у Києві відвідати пару-трійку ганделиків. Ганделиків, а потім для поліровки і генделиків.

- Не зрозумів… - Капітан Танасов глянув на підполковника Мусоргського, потім на майора Бузину.

- Пізніше второпаєш. Давай, йди, ми через пару хвилин підгорнемось. А Сашко хай залишається на підміну.

Капітан Танасов зробив поворот через ліве плече.

- Ось бачите, я ж казав, що народ у нас в основному темний, що таке «ганделик» і яка різниця між «ганделиком» і «генделиком», не знає, - звернувся підполковник Мусоргський до Олексія Григоровича, коли за Харитоном Петровичем зачинилися двері. - Але, що таке «ганделик», і яка різниця між «ганделиком» і «генделиком», йому ще рано пояснювати. Будемо збиратись. Ти, Сашку, - обернувся він до прибулого прапорщика, - сідай в крісло, покеруй Красною площею, поки ми сходимо у Мавзолей вождя. Якщо буде дзвонити головний черговий з «дев’ятки» чи з Комітету, скажеш, що я пішов перевірити порядок допуску в «підземний об’єкт номер один». Ми за нашою схемою для конспірації «підземним об’єктом номер один» називаємо склеп Мавзолею, - пояснив Мусоргський майорові Бузині.

По тому підполковник Мусоргський одягнув шинелю, перед дзеркалом поправив кашкета, щоб зірочка була на одній вертикалі з переніссям, а дашок посередині лоба по горизонталі, як належить за Стройовим статутом, і мовчки показав рукою на вихід:

- Підземний об’єкт номер один чекає на нас. Гайда!

3.2.

До Мавзолею вже тягнулась черга метрів на п’ятсот, чи, може, й більше.

Підполковник Мусоргський пройшов уздовж усієї вервечки, непомітно, але уважно вдивляючись вчепистим поглядом у фізіономію кожного.

За ним пройшли майор Бузина і старший лейтенант Нікітченко, який в очі бажаючих подивитися на Леніна не заглядав, позаяк був упевнений, що Голоцван за кодовим прізвиськом «Гайдамака» тут не з’явиться. Інші терористи його більше не хвилювали.