Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- А роман жахів культового українського письменника Юрія Андруховича «Московіада» маєте? - пригадав майор Бузина пораду майора Нежердецького. - («Якщо «Московіада», то може знадобиться, - подумав він. - Чи не встигну? І Пушкіна тра’ буде простудіювати, і Маяковського, і Лейбу Давидовича - Розалія Самійлівна знає, що рекомендувати, краще ніж Свєтков. Але Андруховича не встигну. Прочитаю після Москви»).

- Атож, в журналі «Сучасність» опубліковано. Але отепер його немає, на руках у читачів. - На обличчя Рози Самійлівни ліг смуток: певно, їй було шкода, що вона не зможе вдовольнити бажання майора Бузини - Олексія Григоровича вона поважала. - Я зараз подивлюсь, на нього черга записана чоловік десь п'ятнадцять. Культовий роман! Вас записати?

- Запишіть. Прочитаю після повернення з Москви, - погодився Олексій Григорович.

- Записую вас першим. Приходьте. До наступного понеділка «Московіада» Андруховича вас буде вже чекати. - Роза Самійлівна прибрала з обличчя журботу і посміхнулась: певно, їй приємно було догодити майорові Бузині - Олексія Григоровича вона поважала.

Продовжити підготовку до відрядження у Москву майор Бузина вирішив наступного дня удома.

Йшла восьма година вечора, в інший день Олексій Григорович ще б мусив попрацювати години півтори, та цього дня вирішив завчасу повернутися додому.

Він акуратно опечатав сейф, попрощався зі своїм затишним кабінетом більше, ніж на тиждень, і вже поклав руку на клямку дверей, як подзвонив черговий 5-го управління капітан Глюк і попередив, що в суботу, тобто завтра, відбудеться лекція за темою «Український буржуазний націоналізм - ворог пролетарського інтернаціоналізму і практичні заходи комуністів України щодо посилення боротьби з ним», яку має прочитати лектор ЦК КПУ, тому присутність усіх співробітників обов’язкова.

- Послухаємо, - відказав майор Бузина з невеликою охотою, оскільки ламалися його плани попрацювати в суботу удома, до того ж з цього моменту він уже нібито перебував у відрядженні і від капітана Глюка не залежав, проте, будучи винятково дисциплінованим офіцером, посилатися на вказані обставини не став.

Удома проглядаючи твори Володимира Маяковського, у передмові упорядника Анатолія Гризуна ¹⁴⁾ майор Бузина прочитав, що Володимир Маяковський за національністю був українцем, його мати дівоче прізвище мала Павленко - Леся Олексіївна, а батько був родом з кубанських козаків і прізвище мав Маяківський - Володимир Костьович, працював лісничим в селі Багдаді, а не Маяковський, тобто він був не москалем, а українцем, про що було записано в паспорті його брата, яким він користувався, гордо виймаючи червоношкіру, серпасто-молоткасту «паспортину» зі своїх широких холош, коли перетинав кордон, дивуючи таким чином прикордонників того - уярмленого і гнобленого капіталістичного світу, куди він їздив, щоб віршами розказувати про соціалізм і комунізм, бо своїх документів, як свідчать історичні джерела, звіку не мав, Поетові документи непотрібні, і цей невідомий факт з біографії російського поета, розказаний упорядником тому Анатолієм Гризуном, майора Бузину вельми зацікавив. Він уважно, як інструкцію про оперативний облік, прочитав поему «Владімір Ільїч Лєнін», окрім того надибав у томі кілька цікавих віршів і посушив собі голову, чи не використати б йому деякі рядки з них для епіграфа до плану проведення занять у Москві.

Гарних віршів, відібраних упорядником, було не мало, майор Бузина виписав з них декілька цитат, роздумуючи, на якій зупинитися, -

чи на:

«Когда

Октябрь орудийных бурь,

по улицам

кровью лился,

я знаю,

в Москве решали судьбу

и Киевов,

и Тифлисов», -

або ж на:

«Москаль,

на Украину

шуток не скаль!»

Але після деяких вагань для першої сторінки плану переписав таку строфу:

«Разучите

эту мову

на знамёнах -

лексиконах алых, -

эта мова

величава и проста: