Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Так, товаришу генерал, тіко прохання. Поки що це попередні оперативні дані, отримані від «джерела». Майор Бузина свої незрілі думки допускає лиш у вузькому колі своїх зв’язків. Щоб не розшифрувати «джерела», само главно… Я поміркую, як легалізувати його ідеологічно не зовсім чіткі погляди. А то він, хитрий, як Мюллєр. Того, що Леонід Бронєвой у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни» грає, - обергрупенфюрера СС Мюллєра, бачили? У нього одне око дивиться в один бік, а друге - в інший. Тільки простачком прикидається…

- Мюллєр, кажете? Точно, вони і писками кап-у-кап схожі. Переодягти Бузину в німецьку форму, буде точнісінький обергрупенфюрер СС. Може, засланий в КДБ, як штандартенфюрер Штірліц в гестапо?

- Я не виключаю.

- Голова КДБ УРСР Віталій Васильович товариш Фядорчук, попереджував, що націоналістичні елементи можуть укорінювать своїх людей в органи державної безпеки на тривалий період, тому треба брати на замітку підозрілі прикмети і запобігати. От і Іллєнко, з яким підтримує конспіративні зв’язки майор Бузина, cкорше всього був засланий в органи безпеки націоналістичним підпіллям. Він закінчив український філфак Київського університету імені Тараса Шевченка. Там і потрапив під вплив націоналістів. Цей університет - розсадник націоналізму в республіці.

- Порядок наводимо, товаришу генерал. Чистимо - і викладачів, і студентів. Списки, само главно, є: хто коло пам’ятника Тарасу Шевченку виходив 22-го травня, хто «самвидав» читав, хто вірші пише. Залишилось кілька викладачів, які мають вплив на студентів. Звільнимо.

- Пошвидше треба звільнять. Університет повинен виховувати відданих справі Лєніна будівників, а не націоналістів. Молодь - наше майбутнє, і ми повинні висапувати бур’ян скрізь, особливо там, де росте молоде покоління. Ось послухайте аналітичний документ, який я готую на колегію. Ваші пропозиції тут є теж, так що готуйтесь до виконання і посилення.

Генерал Свєтков підсунув до себе кілька аркушів проекта доповідної записки, краєм ока зирнув на першу сторінку і продовжив, прислухаючись до виголошуваних фраз і перевіряючи, як вони прозвучать, коли він буде їх оголошувати на колегії. Генерал Свєтков мав звичку Ґустава Флобера перечитувати вголос кожну написану ним сторінку і скористався моментом, щоб помилуватися своїм твором ще раз, хоч про Флобера він нічого не знав, за винятком того, що його роман «Мадам Боварі» постійно бачив у руках своєї жінки Євдокії Степанівни.

- «Націоналісти, - почав він, - намагаються захопити позиції в навчальних закладах, серед наукової і творчої інтелігенції, проникають в середовище робітництва і колгоспного селянства, студентства та молоді, не залученої до активної громадської праці, блокуються з єврейськими націоналістами, кримськотатарськими автономістами, так званими «правозахисниками», що знаходяться під впливом академіка Сахарова, та іншими політично шкідливими елементами. Вони встановлюють стійкі канали зв’язку із західними центрами ідеологічної диверсії, зарубіжними ОУН та іншими організаціями, які перебувають на утриманні спецслужб противника, звідки отримують інструкції, засоби підривної діяльності, матеріальну допомогу і моральну підтримку. Їхня тактика - створення в республіці широкого розгалуженого антирадянського підпілля - («шіроко развєтвльонного антісовєтского подполья» - акцентував генерал Свєтков), - посилення підривної діяльності, поєднання нелегальних і легальних методів боротьби з Радянською владою. Стратегічна мета - відділення від СРСР і проголошення самостійної буржуазної України. Ворожі прояви, щойно вчинені невідомими диверсантами, розшукуваними по справах «Сажотрус» і «Мазило», свідчать про те, що антирадянські елементи переходять до відкритих, екстремістських форм боротьби з Радянською владою. Справа честі 5-го управління на безумовне виконання вказівки голови КДБ УРСР Віталія Васильовича товариша Фядорчук знайти «Сажотруса» та «Мазила», викрити їхню ворожу діяльність разом з тими зарубіжними центрами ОУН, які дають їм завдання, і притягти до суворої кримінальної відповідальності як диверсантів і терористів!» («Дєло чєсті 5-го управлєнія во ісполнєніє указанія прядсядатєля КГБ УССР Віталія Васільєвіча товаріща Фядорчук разискать «Сажотруса» і «Мазілу», разоблачіть іх враждєбную дєятєльность вмєстє с тємі зарубєжнимі ОУН, коториє дают ім заданія, і привлєчь к строжайшєй уголовной отвєтствєнності как дівєрсантов і тєррорістов!» - двічі повторив Свєтков).

- Дуже сильно і гостро! Як пісня! - схвально відгукнувся підполковник Довбач. - «Справа честі», «викрити і притягти», «диверсантів і терористів»! Гадаю, Віталію Васильовичу сподобається.

- Думаєте?

- Так, це те, що треба. Він любить такі вирази.

- Угу. Така ось яка картина на сьогодні! - Генерал Свєтков поперегортав текст і відіклав його убік. - Криміналісти зі слідчого відділу виявили, що «Мазило», коли вчиняв свої націоналістичні гасла на набережній Примакова, ходив у ґумових ботах типу «Прощай, молодість», виготовлених у Москві на фабриці імені Ернста Тельмана і Клари Цеткін, на Україні такого типу ботів «Прощай, молодість» не випускають. Ви встановили всіх викладачів і студентів, які мають подібні боти?

- Націлили агентуру, сигнали вже надходять. По Київському університету таких виявили сто шістдесят вісім: дев’яносто два студенти, двадцять один доцент, сімнадцять професорів і тридцять вісім працівників з обслуговуючого персоналу. Але у ботах вони наразі не ходять, ми кожного перевірили. Мокро.

- Ну то й що, що не ходять? Погода не дозволяє, чи, можливо, приховують. Провести негласний трус, можливо свої боти зловмисник ховає на антресолях. Через «установку» опитати сусідів, чи бачили вони цього чоловіка в ботах раніше. Це ж конспіратори! У них під прицілом все! Бачте, навіть заслали свого шпигуна в органи КДБ! Іллєнка! Збирається група на обшук, приїздить до об’єкта, а він уже встиг знищити весь свій «самвидав» чи переховати! Дивиться, як наші слідчі намагаються знайти антирадянський документ, і тільки підсміюється. Хто передав їм інформацію про обшук? І так впродовж кількох років. Хоча цей Іллєнко під підозру міг потрапити й раніше. Непевний спосіб життя вів, нежонатий був, певно, щоб жінка не заважала йому займатися підпільною ворожою дільністю. З цією метою і в органи проник. Майор Бузина не жонатий?

- Ні, одружений. Його син зайняв 3-е місце на конкурсі читців-декламаторів, який ми влаштували для дітей співробітників 5-го управління.

- І що він прочитав?

- Вірш «Мені тринадцятий минало».

- Сам написав?

- Ні, це антикріпосницький вірш Тараса Шевченка.

- Що ж, у поганих батьків теж інколи виростають гарні діти. Я маю на увазі сина майора Бузини.

- Так. Кажуть, і на вербі бувають груші. До речі, майор Бузина у невимушеній обстановці зізнався «джерелу», що колись, ще в студентські роки, ходив у ботах «Прощай, молодість», і дуже їх розхвалював. Так що підстав для контролю за ним є достатньо.

- О-о-о! Мав боти! То він має їх, напевно, і тепер, якщо хвалив.

- Так. Ми шукаємо «Сажотруса» і «Мазила» в середовищі націоналістів, контингента, а хіба Бузина і Іллєнко не могли вчинити ворожі акти?

- Так, вони й є приховані націоналісти у наших здорових лавах! Одного викрили, інший продовжує. А діють спільно. Отже, Бузина повинен повсякчасно перебувати під прицілом. А ваше «джерело» не спалимо, не хвилюйтеся. Досвід оперативної роботи у мене достатній, тридцять років воюю з ворогами радянської влади на невидимому фронті. Поки що будемо здійснювати загальний профілактичний вплив на майора Бузину з різних боків. Подивимось, як він далі буде себе вести. Ви відпрацюйте своєму «джерелу» завдання щодо посилення стеження Бузини. Поцікавтесь, чи не ходить він удома в ботах, такий варіант теж треба передбачати, кажуть, що Іллєнко теж мав боти, начальник 6-го відділу КДБ УРСР ¹⁰⁾ полковник Кондратьєв розробляє його у справі під кодовим прізвиськом «Шпак».

- Я передав сигнал про контакти Іллєнка і Бузини і в 6-й відділ, полковник Кондратьєв обіцяв завести справу під кодовим прізвиськом «Мюллєр».

- «Мюллєр»? Хай буде «Мюллєр». А вірш я напишу. «Любітє Родіну, вашу мать!» В завуальованій формі, щоб не розшифрувати ваше «джерело», без прізвища, типу алегорії, як у Лафонтена. Ви читали Лафонтена?

- Читав, товаришу генерал. Але мені ваші вірші більше подобаються, вони хвасетніші і актуальніші, само главно.

- Республіканська партійна газета «Правда Украины» пообіцяла до дня народження нашого вождя Володимира Ілліча товариша Лєніна надрукувати підбірку моїх віршів про чекістів під назвою «На остріє врємєні».

- Ви ж скажіть, коли вийде газета, щоб ми купили потрібну кількість примірників для використання, само главно.

У двері хтось постукав, Свєтков сказав: «Дозволяю!», і до кабінету увійшов капітан Глюк: