Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Поспішаю, поспішаю, Левку Юхимовичу. - підполковник Довбач одночасно посміхнувся до майора Нежердецького і майора Бузини. - Про Ломоносова ⁵⁾ іншим разом, а то Філофей Алфейович мене вже зачекався.

Підполковник Довбач повернувся у бік кабінету начальника Управління, прочинив перші двері до тамбуру, зачинив, у темряві тамбуру зосередився і м’яко натиснув на клямку других дверей.

Генерал Свєтков побачив в дверях свого секретаря парткому і відірвався від розміщених по всій площині столу аркушів:

- Заходьте, заходьте! Як там просувається робота наших комуністів стосовно доведення периферійним органам вказівки про звітність, товаришу Довбач? - Вимогливим поглядом він глянув на секретаря парткому 5-го управління.

Підполковник Довбач мимоволі спіткнувся і став на порозі.

- Я маю на увазі не тільки по вашому відділу, - збираючи докупи склеєні аркуші, сказав Свєтков, - але і в масштабах всього Управління. Наш голова Віталій Васильович товариш Фядорчук вимагає від нас посилення і поглиблення. Може, питання про результати виконання за минулий тиждень розглянути на засіданні парткому і постругати декого?

- Товаришу генерал, я з цього приводу щойно особисто проконтролював виконання, вказівки передаються. Є свіжа інформація з іншого приводу, чого я попросив вас мене щойно прийняти.

- «Свіжа інформація»? Сідайте. - Свєтков показав на стілець біля приставного столика.

Підполковник Довбач сів не на запропоноване місце, а навпроти - спиною до вікна, щоб бачити, хто зайде до кабінету Свєткова чи буде відчиняти двері.

- Товаришу генерал, як свідчать щойно отримані від «джерела» дані, перед обідом, - утаємничено почав він, - майор Бочонкін з «єврейського» відділу в присутності підполковника Капустянського, майора Бузини, капітана Сороки, майора Нежердецького і капітана Майоренка, стоячи у черзі до телефонного апарату «ВЧ-зв’язку», само главно, заявив, причому, само главно, на повний голос і привселюдно: «Начальнік Пятого управленія Комітєта государствєнной бєзопасності Украінской еСеСеР гєнєрал Свєтков ухуєл», вибачаюсь за вираженіє, товаришу генерал.

Губи Довбача розтягнулися у посмішці. Але не доброзичливій, з якою він вітався з особовим складом Управління, а з почуттями вини за майора Бочонкіна і готовністю вжити усі заходи щодо його покарання за таку зухвалість - з погляду Довбача. Обличчя його на мить застигло, як на фотознімкові.

- Я? Уху? Єл? - здивовано перепитав генерал Свєтков. - А звідки майор Бочонкін знає, що я їв на обід? - щербу чи, можливо, якийсь інакший наїдок? Я в обід їв щі і кашу на смаженій цибулі, тому що, як каже народне прислів’я, «щі да каша піща наша». Уху я їв ще в дитинстві, принципово не переварюю варьону рибу і варьону цибулю. Нам, комуністам, товариш Лєнін заповідав: «Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти». Так і передайте майору Бочонкіну і підполковнику Капустянському, порадивши робити так само, само главно, оскільки, як я бачу по статистиці, в передовиках ні за добуванням сигналів, що заслуговують на оперативний інтерес, ні за вербуванням агентури із ворожого середовища, чільних місць вони не посідають. Ось візьмімо, приміром, підполковника Капустянського, який перед обідом сюди заходив з вимогою, щоб я йому рубль дав…

Генерал Свєтков відсунув убік аркуші з проектом доповідної записки і вийняв з сейфу подібну до простирадла звітність 5-го управління про результати роботи, яку кожен начальник управління Центрального апарату КДБ УРСР мусив щоденно заповнювати на вимогу інспекції. Серед численних стовпців і чисел він вибрав звітність про результати поповнення агентурного апарату і пальцем зупинився на прізвищі підполковника Капустянського:

- Йому на одну сходинку вище, ніж належить за займаною посадою, присвоєно звання підполковника, оскільки він уже два терміни переходив у майорах і бере активну участь у громадському житті колективу, збираючи партійні внески і кошти на пам’ятник чекістам. Скільки у нас підполковників, які займають посади старших оперуповноважених? Усі майори, майор - потолок, вище не піднімешся, окрім учасників боротьби з бандоунівським підпіллям, яких прирівняно до учасників Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, тобто вони учасники Малої Вітчизняної війни 1945-1956 років, оскільки після Великої війни брали участь у Малій війні, воюючи з озброєними формуваннями найлютіших ворогів радянської влади - українськими буржуазними націоналістами, тобто бандерівцями. Правильно?

- Цілком, - запевнив підполковник Довбач. - Колишні бандолови - це наш найцінніший кадровий скарб.

- Підполковник Капустянський не був бандоловом і не є учасником ні Великої, ні Малої вітчизняних воєн, хоча своїм віком повинен ним бути. В тилу, певно, відсиджувався, коли ми воювали з фашистами та націоналістами. Звання підполковника йому було присвоєно в порядку винятку поданням партійної організації, товариств «Динамо» та Червоного Хреста і на прохання скульптора Василя Бородая, автора пам’ятника чекістам. Так він, Капустянський, за увесь поточний квартал завербував лише одного агента, і то, виявляється, члена КПРС! Директива Володимира Ілліча товариша Лєніна про те, що кожний комуніст повинен уважати своїм прямим партійним обов’язком надавати органам ВЧК гласну і негласну допомогу, залишається в силі і дотепер. Крім того, стосовно обмежень при вербуванні членів КПРС в якості агентури органів КДБ існує відомий наказ голови КДБ СРСР Юрія Володимировича товариша Андропова. Санкцію на вербування члена КПРС Капустянському дав мій заступник полковник Бердиш, у мою відсутність. Я в той час проводив зустріч з моїм агентом «Степовиком».

- Філофею Алфейовичу, - перепинив Свєткова Довбач, - полковник Бердиш рапорти на вербування агентури ніколи не читає. Лиш дивиться, яке прізвище та ім’я у кандидата на вербовку, перевіряючи стать майбутнього агента органів КДБ: мужчина він чи жінка. Каже, у нього такий принцип - не давати санкцію на вербування жінок, оскільки вважає, що агенти жіночої статі розкладають агентурний апарат органів КДБ і негативно впливають на оперативних працівників, в яких перебувають на зв’язку.

- Отак? А я не знав! Що ж це таке? Дискримінація! Ні, він не правий, дуже не правий. Ось у майора Бетговена, чи як там його, з відділу по творчій інтелігенції майора Каламарчука…

- Капітана Глюка, - підказав Довбач. - Він сьогодні чергує по Управлінню. Викликати?

- Не треба. У капітана Глюка весь агентурний апарат складається винятково з жінок, крім одного мужчини, агента «Орфея», відомого літературного критика і мистецтвознавця. Однак і той - пасивний гомосексуаліст. Хоча як агент «Орфей» - вельми активний. Так, так, я пам’ятаю, полковник Бердиш ставив питання про виключення «Орфея» з агентурного апарату органів КДБ на тій підставі, що він, на його думку, може колись зазіхнути на капітана Глюка. - Генерал Свєтков пойорзав сідницею у кріслі. - Але начальник відділу по творчій інтелігенції майор товариш Каламарчук у письмовому рапорті пояснив, що «Орфея» він добре знає, неодноразово був присутнім на контрольних зустрічах, «Орфей», зі слів майора Каламарчука, гомосексуаліст пасивний, але активний агент органів КДБ, як і весь агентурний апарат капітана Глюка, хоч повністю, крім агента «Орфея», складається з жінок і дівчат. За сигналами, отриманими від агентури, капітан Глюк завів чотири справи оперативного обліку і провів вісім профілактик. Я за рекомендацією майора Каламарчука був на контрольній явці з агентом капітана Глюка під псевдонімом «Матіола», яка працює по справі оперативної розробки на співробітницю Інституту мовознавства Академії наук «Мессаліну» і, крім того, за поточний квартал ще й дала три сигнали стосовно інших працівників Академії. Шика-а-а-а-арна дама «Матіола». І «Мессаліна» - теж, на фотознімкові у справі бачив, тільки цицьками прикриває свою націоналістичну суть, тобто, я хочу сказати, «Матіола» - ду-у-у-уже цінне «джерело» оперативної інформації.

Генерал Свєтков знову взяв відомость і зупинився на рядкові про стан роботи з агентурою в «інтелігентському» відділі.

- Подивимось, капітан Глюк - в середньому провів по чотири і три десятих зустрічей з агентом на місяць і отримав по п’ять і дві десятих донесень, коли цей показник по Управлінню дорівнює відповідно два і одна десята і три і дві десятих, а «Орфей» надає в середньому на місяць по сім і шість десятих агентурних донесень. Разом з тим, зробив я висновок під час контрольної явки, оперативні можливості «Матіоли» капітаном Глюком використовуються недостатньо у порівнянні з «Орфеєм», хоча б. Довелось дати їй додатковий інструктаж в плані виявлення вогнищ ідеологічно шкідливих проявів в середовищі творчої інтелігенції та отримання відповідних сигналів в процесі розробки об’єкта ДОР «Мессаліни» і взяти на паралельний зв’язок.

- Філофею Алфейовичу, але в капітана Глюка і об’єкти оперативних розробок - виключно одні жінки, хоча на його об’єктах оперативного обслуговування гуманітарної секції Академії наук пропорція чоловіків і жінок складає шістдесят відсотків проти сорока. Чому підтвердженням є розробка «Мессаліни», хоча я з вами згоден, що «Мессаліна» - затята націоналістка, - зауважив підполковник Довбач. - І жодної справи стосовно антирадянщиків чоловічої статі! Хоча б і гомосексуалістів, а їх серед творчої інтелігенції, за якою наглядає майор Каламарчук, до біса. Про це майор Каламарчук у своєму рапорті написав?

- От так! Це все залишки стилю керівництва Каллаша - хто що хоче, те й робить: полковник Бердиш не дає санкцій на вербовку агентів жіночої статі, капітан Глюк не заводить справ на антирадянщиків чоловічої статі і гомосексуалістів, а майор Каламарчук його покриває! Бардак! Товариш Рябовіл мені вчора сказав, що, можливо, треба розглянути кандидатуру майора Каламарчука для включення в резерв на підвищення, його наш голова Віталій Васильович товариш Фядорчук любить. Орденоносець! А скільки він завербував агентів? - Генерал Свєтков глянув на звітність. - Жодного! І минулого року теж. Скільки в нього агентів на власному зв’язку? Чотири, і за звітний період жодної явки. Пусто. Зате має найбільше контрольних явок. Жодного сигналу не отримав, жодної справи не завів, тільки вершки збирає. А Віталій Васильович товариш Фядорчук готує його як свого наступника на посаді голови КДБ УРСР! Рано, рано його висувати.

- Рано, Філофею Алфейовичу. Але якщо ми його не впишемо у резерв, він удвох з Горбачуком напише на нас з вами анонімку Віталію Васильовичу і в центральний партком.

- Напише, - погодився генерал Свєтков.

- Поки що поспішати не будемо. На випередження я з цього питання переговорю з Володимиром Олександровичем.

- Товаришем Рябовіл?

- Так. І перевіримо, чому у відділі майора Каламарчука по лінії гуманітарної секції Академії наук заводяться оперативні справи тільки на жінок. Треба глибше копнути, може, то тенденція. Українська наукова інтелігенція складається не тільки з жінок, чи не так?

- Аякже, чоловіки теж бувають інтелігентами. А якщо - інтелігент, та ще й український, та ще й учений інтелігент, то це вже ознака, отже до нього треба уважніше придивитись, тому що це вже контингент. Копайте. До того ж, у відділі майора Каламарчука вночі сталася надзвичайна подія - вибухнула банка повидла в кабінеті старшого лейтенанта Горбачука. Довелося викликати піротехніків.