Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- І Брижит була на зводі?

- Го, на зводі та ще й на якому!! - захоплено підтвердив майор Бочонкін. - Уявляєш ситуацію?

- І не снилося! Вибухонебезпечна мізансцена, як і на мене. Але осягнути уявою важко, якщо не бачив той трилер з Брижит Бардо. Тра’ буде сходить.

- Точнісінька Брижит, зараза. Подивись, «Бабетта іде на війну» фільм називається. У «Кінопанорамі» на вулиці Шота Руставелі, що біля синагоги Бродського, тепер у ній ляльковий театр, «Бабетту» ще крутять. Сходи без жінки і не кажи куди, бо може не дозволить. Для прикриття візьми сина. Як його звуть?

- Олесем.

- Олесь Бузина, красиво звучить. Надійсь, письменником буде? Як Олесь Ульяненко? Якби Олесь Ульяненко ¹³⁾ залишився, як по паспорту, Олександром Ульяновим, то, ймовірно, став би секретарем обкому партії, а так культовий письменник!

- Іване, історія не має умовного способу, можливо, й генерал-майором став би. Як човна назвеш, так він і попливе. А мій Олесь подає таланти ¹⁴⁾. Це про нас з тобою знають у вузькому колі обмежених людей. А чому б нашим дітям не стати знаменитими? Я своєму кожен день роблю масаж голови, так мені порадив знайомий педіатр. Тобі теж пораджу. Ким твій хоче стати?

- Після школи піде в торговельний інститут.

- В торговельний, так в торговельний. Кожному своє, як сказав той. І в торгівлі мізки треба мати. Проте я не дотямив - ти радиш мені на «Бабетту» піти з Олесем?

- Та ні, ти не дослухав. Олеся відішли у синагогу - там тепер іде вертеп «Червона шапочка» за п’єсою Євгена Шварца у перекладі українською мовою Євгена Дударя, постановка заслуженого діяча мистецтв України Григорія Моргуліса. Олесеві сподобається. А сам іди в кіно на «Бабетту». Тобі теж сподобається.

- Та мій Олесь вже виріс з «Червоного капелюшка».

- Чого ж? Спектакль для дітей молодшого і середнього шкільного віку. Ну, хай тоді сходить на рімейк «Семеро цапенят» за фільмом Акіри Куросави «Сім самураїв», теж у постановці Григорія Моргуліса. Гарний спектакль, мюзикл, для дітей середнього і старшого шкільного віку. Музику до спекталю написав Геннадій Швидкий, прекрасний композитор, його пісні співає Йосиф Кобзон, Алла Пугачова і наш Валєрій Леонтьєв з Ворошиловграда. Він раніше жив у Комі АРСР, в шахтарському місті Інті. Там йому не давали співать, коміки, такий голос! - такого в Союзі немає.

- Швидкий?

- Леонтьєв. А у нас співай, скільки хочеш. «Коли до нас приїде шапіто?» - чув? - слова Юрія Речинського, музика Геннадія Швидкого. Мені ця не подобається: а хуй його знає, коли він приїде! У нас без цирку кожного дня свій цирк. Слідкуйте за рекламою. Геннадій Швидкий - гульвіса ще той! У нього жінка єврейка, прима лялькового театру. Так вона в анкеті, коли її представляли на заслужену артистку УРСР, у графі національність написала - «українка». Її викликає начальник відділу кадрів, з наших, тепер він моя довірена особа, і питає: «Шановна Вереніко Абрамівно, чому у п’ятій графі вашого паспорту значиться національність «яврейка», а в анкеті ви вказуєте «українка»?

Вона відповідає: «За час мого подружнього життя мій чоловік скільки з мене крові випив, що в моєму організмі не залишилось жодної краплі єврейської крові. Якщо у вас є підстави подумати, що мій чоловік таким чином, випивши з мене усю єврейську кров без залишку, став євреєм і при моїй допомозі планує намилитись на мою колишню історичну батьківщину, що може стати на заваді отриманні мною почесного звання заслуженої артистки Української РСР, то передайте йому, що нічого у нього з того не вийде. Тепер я стовідсоткова українка, і моя історична батьківщина тут».

Достойно відповіла! І спектакль гарний, я в процес не втручаюсь, оскільки ніяких проявів єврейського націоналізму чи сіонізму не виявив, лише відстежую оперативним шляхом. На перлюстрацію міжнародної кореспонденції поставив кого треба, та ще агентура трохи працює. Хай Олесь сходить, справжнє карате побачить.

- У нас же карате заборонено?

- У тому й річ, що міністерство культури через оте карате хотіло заборонити увесь спектакль, але Моргуліс виявився хитрішим. Він, за даними перлюстрації його міжнародної кореспонденції, надіслав запрошення на прем’єру голові президії Комуністичної партії Японії Кендзі Міямото. Той дав згоду, лиш просив зачекати, поки у них пройде з’їзд партії, написав, мовляв, приїду вже після прем’єри. Чи приїде Міямото в Київ, чи не приїде, поки що невідомо, а спектакль не закрили. Де ще в Києві можна побачить карате? Я квиток можу дістати, як скажеш. «Семеро цапенят» ідуть через день з «Червоним капелюшком», «Бабетта» у «Кінопанорамі» - кожен день.

- А батькам можна відвідувати лялькові спектаклі?

- Коли хочеш.

- Тоді я спочатку для конспірації відвідаю разом з Олесем «Семеро цапенят», - кажеш рімейк фільму Акіри Куросави?

- Так, геніальний рімейк! Акіра за своїх самураїв «оскара» отримав. Моргуліс, думаю, теж отримає якийсь приз, якщо навіть Кендзі Міямото і не приїде до нас.

- Потім хай Олесь сам йде на «Червону шапочку», а я в цей час піду на «Бабетту».

- Нуте, тільки скажеш - коли, щоб я про квитки домовився. До кінця сезону - повний аншлаг. А на «Бабетту» вже сам діставай. Я тоді збоку тієї курви, копії «Бабетти», на площі Ленінського комсомолу стовбичив і зізнаюсь щиро, від несподіванки перетворився типу на соляного фалоса, - майор Бочонкін показав, як він стояв на площі Леніського Комсомолу соляним фалосом, - я ж ніколи не брешу, ти знаєш, що було, те було, справді. Колян Майоренко обік стояв і теж остовпів, дарма що має звання майстра спорту міжнародного класу і золоту медаль чемпіона Європи серед молодіжних команд, міг би стати і олімпійським чемпіоном, якби в КДБ не втрапив. Левко Нежердецький з Петьком Сорокою за нас сховалися. Тут уже і народ почав виявляти нездоровий інтерес до інциденту, що виник в центрі міста-героя Києва на майдані Ленінського комсомолу. Афронт! Ми змушені були, зодягши свої кліфти, хапати знепритомлених Мишка Глюка і Павліка Єрмолаєнка попід руки і тягти назад на стадіон «Динамо» під кран з холодною водою.

Після того випадку Павлік взяв відпустку на два тижні за сімейними обставинами, хоча ніякої сім’ї у нього на той час не було, крім матері, яка проживає в Черкаській області, і через місяць одружився. Тільки не на тій Бабетті, яка нам погрожувала, а на своїй однокласниці. Розшукав її аж у Бендерах Молдавської РСР, вона туди заїхала після закінчення вишу. Павлік - опер вправний, типу мене. Ти знаєш, на євреїв і баптистів дурнів у нас не поставлять. Не ображайся, ша-ша, я нічого про твою лінію не хотів сказати, там теж треба, щоб шарики в голові крутились.

Майор Бузина знаку не подав, що образився.

- Знайшов Павлік свою кохану, вона його усі ці роки, виявилось, чекала і ні за кого заміж не вийшла, певно, не одному молдаванину серце спалила, бо краса в неї є, якась особлива. Зелені очі на все обличчя і ходить, як шхуна «Колумб» плаває по морю.

- Я бачив десь півроку тому Павла з його дружиною на бульварі Леніна. Павло там у готельці кімнату має, Павлусь з дружиною йшли, взявшись за руки, як молодята, і аж світилися. Ловка жінка у Єрмолаєнка, ти маєш рацію, і паристі обоє.

- Ловка, питань немає, краща, ніж Бабетта. Я їх днів десять тому бачив. Йшли, теж взявшись за руки, і я помітив, що жінка у Павла вже при надії: обличчя в ластовинні, живіт округлився і не опущений, як на дівчинку, а піднятий угору, як на пацана. Павло - боєць не промах, гадаю, що на першому нащадкові не зупиниться. У баптистів, як правило, сім’ї багатодітні, готельку на повнометражну квартиру він скоро поміняє, і, думаю, не раз. Витягне й на чотирьохкімнатну.

- Ти що, вважаєш, що Павло Єрмолаєнко - баптист? Він же член партії, на суботники завжди ходить…