Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Продовжую, Віталію Васильовичу. Так ось, порушуючи, тессезеть, статутні вимоги, встановлені наркомом з військових і морських справ товаришем Троцьким, вони розпили бутель самогону, закурили махорки у неналежному місці, недокурки кинули непогашеними у кошик з паперами, папери загорілися, а за ними згорів увесь штаб, революційний прапор 1-ї Кінної Армії, вручений Будьонному особисто товаришем Троцьким, а також припнутий до прив’язі кінь вістового. Жучка об’їлась горілої конини і здохла. Вістовий і черговий у підсумку дезертирували до білих. Будьонний доповів про пригоду товаришеві Троцькому, товариш Троцький дав команду розстріляти Будьонного. На фронт прибув Сталін…

- Стоп, Дзеньзібар, далі ми самі почнемо розбиратись, - не дав закінчити розповідь Дзеньзібара Федорчук. - Піднімайся нагору.

Дзеньзібар надув щоки і непоспіхом, з почуттям виконаного обов’язку, пішов через вестибюль у бік коридору до генеральського ліфта, щоб піднятись на четвертий поверх у приймальню голови КДБ УРСР і далі продовжувати свої обов’язки.

- Урозумів притчу? - запитав Федорчук у Свєткова.

Свєтков ствердно і без сумніву в голосі відповів:

- Так точно, товаріщ прядсядатєль! Все зрозуміло!

Хоча нічого не втямив: «Про що він говорить? У мене і в голові не було дезертирувати! Я просто міняв місце дислокації при нападі противника на об’єкт. Невже Віталій Васильович запідозрив мене в державній зраді у формі переходу на бік ворога, стаття 56 Кримінального кодексу УРСР?»

Свєткову стало холодно, аж пальці на ногах затерпли у мокрих зсередини чоботах.

- Т-а-а-к, - процидів Федорчук. - Постраждалі, помимо Жучки, є?

- Доповідаю, товаришу голово. Постраждалих немає, товаришу голово, за винятком…

- Ще хтось здох, крім Жучки?

- Не зовсім, товаріщ прядсядатєль! - Свєтков лівою рукою потер ґулю на лобі. - Перший заступник прядсядатєля товаріщ Степан Несторович…

- Муха здох?

- Доповідаю, товаріщ прядсядатєль. Ніяк ні, товариш Муха не здох. Залишився живий, лишень поранився. Він разом з начальником інспекції полковником Гребенюком і начальником відділу внутрішньої безпеки полковником Кондратьєвим, тобто «шістки», вибачаюсь, дислокувався у кабінеті відповідального оперативного чергового КДБ УРСР, інспектуючи хід тривоги. Коли почалася стрілянина, Степан Несторович товаріщ Муха відповідно до вимог Польового статуту хотів зайняти позицію для оборони і вдарився лицем об батарею парового опалення.

- І де він перебуває на даний час?

- Відправили до військового госпіталю, товаріщ прядсядатєль.

Федорчук повернувся до Рябовола.

- Завтра організуйте квіти товаришу Степанові Несторовичу Муха. А зараз дайте команду начальнику господарського відділу полковнику інтендантської служби товаришу Жукову, щоб через годину стояли нові двері, тессезеть.

У вестибюлі загорілась люстра і бра вздовж стін, тьмяні лампочки аварійного освітлення секунд п’ять поблимали і погасли. В люстрі два плафони були розбиті і лампочки в них теж. Офіцери в строю підтягнулись, Федорчук похмуро оглянув шереги і побачив мішок, біля якого стояв старший лейтенант Спірохін.

- А що це за майно в попелі? - Федорчук показав на мішок, який до цього в мороці він не бачив. - Маю велику надію, що не труп?

- Доповідаю, товаріщ прядсядатєль! - Генерал Свєтков приклав руку до козирка кашкета. - Не труп, товаріщ прядсядатєль. Це таємні матеріали Управління, товаріщ прядсядатєль. Старший лейтенант Спірохін мав намір їх спалити, побоюючись оволодіння об’єкта німц… противником, який нападав. З метою недопущення потрапляння таємних документів до противника.

Генерал Свєтков продовжував стояти з приставленою до козирка кашкета рукою.

Приставив руку до скроні і старший лейтенант Спірохін.

- Добре, що не спалив, а то сів би в тюрму разом з начальником Управління. Проте перспектива в обох ще є, зараз почнемо розбиратися.

Генерал Свєтков помітив, що старший лейтенант Спірохін розкрив рота, напевне, намагаючись щось сказати, і з злістю кинув на нього погляд, примушуючи не теревенити.

Федорчук уваги на старшого лейтенанта Спірохіна не звертав. Старший лейтенант Спірохін мав зріст 158 сантиметрів за рахунок 5-сантиметрових підборів на чоботах 36-го розміру.

- Усім залишатися на місці до надходження команди, секретні матеріали повернути на місце зберігання. А де відповідальний черговий, чому він мені не доповідає обстановку?

- Я тут, товаришу голово, - вискочив з-за спин офіцерів полковник Кондратьєв. Притримаючи лівою рукою течку, він козирнув і випалив: - Готовий доповідати, товаришу голово. За час вашої відсутності пригод не сталося, за винятком…

- За винятком - Жучка здохла, я чув, будинок КДБ ледве не згорів і мій перший заступник генерал Муха дістав важке поранення у голову, тессезеть. Що сталось? Навіщо вас генерал Муха поставив на це відповідальне, тессезеть, чергування, додавши вам, як він доповідав мені, взвод прапорщиків з комендантського відділу, озброєних автоматами?

- Товаришу голово, генерал Свєтков каже, що на будинок КДБ здійснили напад диверсанти у формі есесівців. Мене про те, що нападуть есесівці, ніхто не попередив.