Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Генерал Свєтков, у пів вуха слухаючи старшого лейтенанта Спірохіна, не відривав очей від отвору розчахнутих навстіж вхідних дверей. І в цей час у вестибюль важким кроком зайшов голова КДБ УРСР генерал-полковник Федорчук, на прізвисько «Фердинанд» ¹²⁾, услід за ним з’явився і його заступник з кадрової роботи генерал Рябовіл.

Зазвичай Рябовіл мав ходу солідного партійного функціонера - живіт вперед і ноги циркулем, якої навчився, коли при підтримці свояка - секретаря Дніпропетровського обкому КПУ з ідеології Чебрикова, що став наразі начальником Управління кадрів КДБ СРСР, зайняв посаду секретаря Воловорізького міськкому КПУ, щоб потім пересісти у крісло начальника Воловорізького відділу УКДБ і звідти сприянням того ж свого земляка стартувати в столицю на посаду заступника голови КДБ УРСР з кадрової роботи. Але в присутності Федорчука Рябовіл дрібнів, спину згинав, живіт намагався увібрати і ноги переставляв не циркулем, а напівзігнутими.

Федорчук зайшов як танк, і вестибюль, здавалось, поменшав. Одягнений він був у цивільне: як влитий, сидів на ньому темносірий костюм 66-го розміру, пошитий у кравецькій спецмайстерні ЦК Компартії України «Комунар», що розміщувався в одноповерховому будинку майже на розі вулиць Жовтневої революції та Орджонікідзе, складка жиру спадала на комірець сліпучо білої сорочки і не закривала бездоганно пов’язаний галстух.

Свєтков ще раз подав команду «Тавваріщі аффіцери!» і у визначеній військовими статутами формі почав виголошувати рапорт:

- Таваріщ прядсядатєль! Доповідає генерал-майор Святков! За час вашої відсутності ніяких пригод не трапилось, за винятком…

- Ніяких пригод не трапилось, за винятком - Жучка здохла. А здохла тому, що об’їлась горілої конини, - похмуро перебив Свєткова Федорчук.

З його обличчя, як зазвичай, спливала крижана суворість, і генералові Свєткову стало парко.

«Яка Жучка? Капітан Дзеньзібар же на колегії доповідав, що Жучка не здохла. Та й причому тут горіла конина? - намагався він зорієнтуватись. - Невже есесівці не на машині, а на конях атакували КеГеБе, і черговий Вареник, замість Бузини, якогось коня підстрелив? Алеж згоріла шинеля майора Бузини, а не кінь? І Бузина, на жаль, залишився живим…»

Федорчук з-під напівзаплющених очей, очі у нього завжди були напівзаплющені, дивився на Свєткова.

- Не знаєш цієї повчальної історії, а знати генералу треба. Це випадок був такий у Червоній Армії під час громадянської війни, тессезеть, ще за Будьонного. Дзеньзібар, розкажи про виняток, а то, я бачу, тут такий «виняток», що в інші часи на місці, без суда і слідства… тессезеть… гм…

З-за спини Федорчука вискочив його ад’ютант капітан Дзеньзібар і вправним жестом з обертом кисті перед грудьми приклав руку до дашка свого кашкета:

- Дозвольте доповідати, Віталію Васильовичу?

- Доповідай, - дозволив Федорчук.

Дзеньзібар надув щоки і таким же вправним жестом з вивертом опустив руку вздовж кишенів галіфе.

- Доповідаю. Історія часів громадянської війни. Вранці головнокомандувач Першої Кінної Армії РСЧА Маршал Радянського Союзу Будьонний прибуває на службу, йому доповідає черговий, як належить за червоноармійським статутом, затвердженим наркомом з військових і морських справ товаришем Троцьким: «Товаришу маршал, за вашу відсутність пригод не трапилось, за винятком - Жучка здохла». А Жучка - це була така собачка, яка при штабі полка прижилась. «Чому здохла?» - питає маршал Будьонний. «Горілої конини об’їлась». «Якої конини?» «Вістовий привіз пакет і припнув коня до прив’язі біля штабу, - доповідає черговий. - Потім зайшов у штаб, віддав пакет черговому під розписку. Черговий прийняв, розписався, а вістовой, тесссезеть, виймає із сумки бутель самогонки…»

Майор Іван Бочонкін з «єврейського» відділу, перебуваючи в строю відповідно до ранжиру і слухаючи уважно ад’ютанта голови КДБ, як і усі - по стійці «струнко», мимовільно гикнув.

Дзеньзібар зупинився і глянув на Федорчука.

Федорчук перевів очі на майора Бочонкіна:

- Що таке, Бочонкін? У чому річ? Кошерної їжі ¹³⁾ об’їлись, чи що?

- Ніяк ні, товаришу голово! Це гикавка з іншої причини не до ладу…

- Підіть у туалет і випийте води. Щоб усе було до ладу… Ключі від туалету ви, як я знаю, тессезеть, маєте?

- Ніяк ні, товаришу голово! Ключі від туалету полковник Кондратьєв у мене конфіскував, щоб звільнити…

Майор Бочонкін стріпнув чубом, прибираючи його з лівого ока.

- Правильно зробив, - не дав докінчити рапорт майору Бочонкіну Федорчук. - Ви, кажуть, родом з міста-героя Сталінграда?

- Ніяк ні, товаришу голово! Я народився у місті-трудівнику Сталіне, раніш Юзівка називалось, тепер - місто-трудівник Донецьк, герой-трудівник, місто… ¹⁴⁾

- А схоже, що сталінградець… Гаразд, ідіть, сталінський сокол з міста-трудівника Юзівки. У стрій повернетесь, коли оправитесь, тессезеть.

- Єсть оправитися і повернутися в стрій!

Майор Бочонкін тильною стороною обійшов шерегу, стрій зімкнувся. Федорчук дав команду Дзеньзібару:

- Продовжуй.

Федорчук з-під напіврозплющених очей пильно оглядав кожного бійця в шерегах.