Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Страшної сили удар у груди відкинув його на кавовий столик. Пістолет випав з його руки. Задихаючись і втрачаючи свідомість, він бачив, як вона уважно прицілилася для контрольного пострілу

— Нарешті я зможу вступити в Клуб Десяти, — почув він її щасливий голос, коли вона натиснула курок.

Необхідна річ

Річард Грегор сидів за своїм столом у запиленому офісі фірми «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля» і втомлено переглядав список, який тримав у руках. У ньому значилося 2305 позицій. Грегор намагався згадати, чи не забув він часом чого-небудь.

Антирадіаційна мазь? Вакуумна освітлювальна ракета? Водоочисна установка? Так, усе це тут є.

Він позіхнув і поглянув на годинник. Арнолд, його компаньйон, мав повернутися з хвилини на хвилину. Він пішов замовити всі ці 2305 позицій і простежити за їхнім завантаженням на корабель. За кілька годин, згідно з розкладом, вони мали стартувати для виконання чергового завдання.

Але чи все він передбачив? Адже космічний корабель — це острів, самодостатній і на повному самозабезпеченні. Якщо на Дементії II у вас закінчаться боби, там не буде крамниці, щоб їх докупити. А якщо згорить обшивка твого головного двигуна, корабель Берегової Охорони не поспішить тобі на допомогу. Треба мати на борту запасну обшивку, інструменти для її заміни та інструкцію, як це зробити. Космос надто великий, щоб дозволити собі розкіш рятувальних операцій.

Екстрактор кисню? Запас сигарет?

«Простіше було б причепити ракетні двигуни до супермаркету», — подумав Грегор.

Він відклав свій список, дістав колоду пошарпаних карт і почав розкладати безнадійний пасьянс власного винаходу.

За кілька хвилин до офісу недбалою ходою увійшов Арнолд.

Грегор підозріливо поглянув на компаньйона. Коли коротун-хімік ішов такою специфічною недбалою ходою, а його кругле обличчя світилося щастям, це, як правило, означало, що на «ААА Ейс» чекають великі неприємності.

— Ти все замовив? — запитав Грегор.

— Я зробив краще, — поважно відповів Арнолд.

— Ми маємо вилетіти...

— І вилетимо, — відповів Арнолд, сідаючи на краєчок столу.

— Я заощадив купу грошей.

— Тільки не це, — зітхнув Грегор. — Що ти накоїв?

— Слухай, — урочисто промовив Арнолд. — Тільки подумай, скільки грошей ми даремно витрачаємо на спорядження звичайної експедиції. Ми пакуємо 2305 одиниць спорядження лише тому, що нам може знадобитися одна з них. Корисне навантаження корабля зведене до мінімуму, життєвого простору майже не залишається, а ці речі ніколи не використовуються!

— За винятком одного-двох випадків, — сказав Грегор, — коли вони рятують наше життя.

— Я це врахував, — промовив Арнолд. — Я ретельно вивчив проблему і знайшов спосіб істотно скоротити список запасів. Трохи талану, і я знайшов ту єдину річ, яка справді потрібна в експедиції. Необхідну річ!

Грегор підвівся. Він був набагато вищим за свого партнера. У його уяві промайнула сцена із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, але він стримався.

— Арнолде, — сказав Грегор, — я не знаю, що ти накоїв, але було б краще, якби ти завантажив на борт ці 2305 предметів, і зробив це якомога швидше!

— Не можу, — сказав Арнолд, нервово посміхаючись. -Грошей уже нема. Але, гадаю, ця річ себе окупить.

— Яка річ?

— Одна, справді необхідна річ. Поїхали на корабель, я її тобі покажу.

Більше Грегорові не вдалося витягнути з нього ані слова. Усю довгу дорогу до космопорту Кенеді Арнолд таємниче посміхався. їхній корабель уже стояв на стартовому майданчику, готовий стартувати за кілька годин.

Арнолд урочисто відчинив люк.

— Ось вона! — вигукнув він. — Дивися, це вирішення усіх проблем експедиції!

Грегор увійшов досередини. Він побачив велику, фантастичного вигляду машину з безладно розміщеними на корпусі циферблатами, лампами та індикаторами.