— Не думаю, щоб вони кинули проти нас великі танкові сили… На півдні вони прорвалися в район Цвікау-Хемніц… постає питання…
Гольт уже багато днів перебував у стані такої апатії, що його мозок лише поверхово сприймав враження зовнішнього світу. Але тепер Гольт немов прокинувся, немов опам’ятався. Чи це не голос Вольцова так грубо й різко розриває тишу?
А Вольцов все розводився:
— …розіб’ю американців… за всіма правилами воєнного мистецтва.
— Вольцов! — закричав Гольт і весь затремтів від хвилювання. — Тут кожної хвилі можуть з’явитися танки…
— Танки? Ми ще маємо досить часу! Я знаю американську тактику. Ми їх швидко розіб’ємо!
Зв’язковий ривком розчинив двері і втупився очима в сонного лейтенанта. Потім закричав:
— Танки! Сила-силенна танків!
Вольцов схопив автомат і шарпнув Гольта за плече:
— Ходімо!
Він випхнув його з підвалу.
Гольт разом з Вольцовом лежав в окопі неподалік від дороги. По шосе, внизу в долині, з гуркотом проходили танки. Солдати попригиналися в траншеях. Вольцов глянув на Гольта.
— Ну, що я казав? Вони йдуть мимо! — І він почав рахувати вголос. Дійшовши до вісімдесяти, він перестав лічити. Повз них пройшло принаймні ще стільки ж танків.
Гуркіт моторів поступово стих. Переповзаючи від куща до куща, до них пробрався зв’язковий і стрибнув в окоп. Почерк Феттера: «В Грейфенслебені мотопіхота. Бек перерізав телефонний провід і капітулював». Вольцов прочитав, процідив щось крізь зуби. Через чверть години знову почувся брязкіт танкових гусениць. Десять «шерманів» дійшли до повороту на Герштедт і звернули на дорогу. Тут вони стояли довго. Тим часом по шосе на північ пройшла довга колона грузовиків з піхотою, потім тягачі з гарматами, а потім знову мотопіхота. Останні десять машин зупинились на околиці міста, поряд з «шерманами».
Вольцов крикнув:
— Передати по траншеях: танки… пропустити!
Десять «шерманів» швидко рушили по шосе, досягли перших будинків, пройшли зовсім близько від Гольта і Вольцова. Обидві замасковані в кущах протитанкові гармати відкрили вогонь.
Вольцов крикнув:
— У місто! Хутко!
Гольт шмигнув у кущі, пробіг повз самохідку, що раз у раз палила, і почув, як у місті вибухали фаустпатрони. Потім застрочили кулемети, в садах почали рватися снаряди, ламались яблуні, пролетів у повітрі вирваний з корінням кущ квітучого бузку, розпався на частини сарай… Вогонь, дим. Земля тремтіла під ногами Гольта, він вискочив на головну вулицю, перебрався через якісь руїни і, шмигнувши в підвал, опинився у першому бліндажі. Тут було повно диму, за вікном палахкотіло полум'я, четверо солдатів кричали всі навперебій. Хтось ткнув у руки Гольтові фаустпатрон.
Сприймаючи все як уві сні, Гольт вискочив з підвалу і побачив палаючий танк. Проте не менше як чотири танки ще обстрілювали руїни осколковими снарядами. Гольт побіг по головній вулиці. Ліворуч, посеред базарного майдану, на його очах злетів у повітря «шерман»… Праворуч горів підбитий танк, а попереду нього інший обстрілював місто. Хтось поруч з ним кинувся на брук — це був Вольцов.
— Бий по ньому, це останній!
Гольт лежав нерухомо. Серце калатало від смертельного страху. Потім усе це минуло, але він не відчував свого тіла, ніби воно стало невагомим. Внутрішній голос наказував йому: «Бий! Це ще найкращий вихід».
Він підвівся. «Знайти уявну точку, втупитися в неї очима і… вперед марш!» Він побіг до «шермана», націлився в маску гармати і влучив; вибухова хвиля кинула його на землю.
Навколо було тихо, тільки палахкотіло полум’я. Неподалік горів будинок. Гольт протер очі, вони щеміли від пиляви та порохового диму.
— Мотопіхота висаджується! — крикнув хтось. І ще: — Чотири танки повернули назад!
Біля в’їзду в містечко серед кущів горіли полум’ям обидва самохідні лафети… Унтер-офіцер Вінклер, важко дихаючи, доповів:
— Третій цілий… І обслуги з обох гармат тут.
— На біса мені обслуги! — закричав Вольцов. — Мені потрібна гармата! Третю гармату назад у місто!
Він штовхнув Гольта у траншею. Феттер підповз до них з кулеметом. Гольт бачив, як по той бік шосе встановлювали міномети. Чотири «шермани» навели свої гармати на будинки. В місті вже чути було виття, яке все наростало, і вибухи снарядів…