Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Дурень несосвітенний! — накинувся на нього Вольцов. — Навіщо ж ти кажеш: ще дужче болітиме! Треба казати: болить! А коли вона почне мацати, треба кричати: ой!

Молодший ординатор, ще зовсім молода людина в темних рогових окулярах з товстими скельцями, нагнувся над ліжком Мейєра і відкинув ковдру. Він стояв спиною до Вольцова. Поруч з ним схилилась сестра Регіна.

— Так боляче?

— Всюди боляче! — стогнав Мейєр.

Він повернувся обличчям до Вольцова. Вольцов стояв навколішках в постелі і подавав йому знаки. Але Мейєр нічого не розумів. Вигляд у нього був жалюгідний і зовсім хворий — він, мабуть, дуже боявся, що його викриють як симулянта.

— А тут болить?

— Стогнати! — не витримавши, скомандував Вольцов.

Мейєр застогнав. Лікар обернувся:

— Що це з вами?

— Знову почав стогнати! — поспішив поправитися Вольцов. — Стогне і стогне — всю душу вимотав.

— У вас надто слабкі нерви! — невдоволено буркнув лікар, оглядаючи хворого.

— Так боляче?

— Ні… Ой! — закричав Мейєр.

— Поверніться до стіни!

Мейєр повернувся на лівий бік і застогнав.

— Що таке?

— Боляче… Бо з цього боку завжди дужче… — затикаючись, пробелькотав Мейєр.

— Класичний випадок, — сказав лікар, звертаючись до сестри Регіни. — Наявні всі симптоми. Дивно, що немає захисної реакції, але буває, що вона відсутня. Обійдемось без ректального дослідження. Я вже сказав: класичний випадок.

— І ще відносно блювоти! — несміливо додав Мейєр. — Перед цим мені було так погано, і весь живіт болить, не тільки з правого боку!

— Як виняток дайте дилаудид, — сказав лікар. — Вранці приготувати — і в операційну, шеф ніколи не оперує в підго-стрій стадії, та я ще бачитиму його сьогодні і попереджу. А зараз мені потрібний лейкоцитоз. Вони встигнуть?

Як тільки за ним зачинилися двері, Вольцов крикнув:

— Масло! Скоріше жери масло!

Мейєр тремтячими руками витяг з нічного столика жовту пластмасову коробку, засунув у неї два пальці і почав квапливо запихати у рот масло. Потім кинув коробку в ящик і проковтнув масло. Очі у нього полізли на лоб. Він ковтав і давився.

— Тільки щоб не вирвало! — крикнув Вольцов. — Хоч кулаком, а проштовхни!

Мейєр затиснув рота долонею. Його нудило.

Сестра Регіна зайшла в палату і одразу ж вийшла, а коли повернулася з тазком, Мейєр уже проковтнув усе масло і лежав весь спітнілий і знесилений, але щасливий.

— Полегшало? — співчутливо запитала вона. — Зачекайте, я зараз приготую все для уколу.

— Ну, що я тобі казав? — торжествував Вольцов. — Августа Мейєра оперуватимуть. Потім треба дати рані добре загноїтися. Втерти туди гній з фурункула, — як вчасно він у тебе вискочив! Але головне — зараз треба неодмінно переждати хвилин двадцять. Найкраще буде, коли я поведу тебе у вбиральню. Ходімо швидше!

Він скочив з ліжка.

— Друже, повік не забуду! — дякував Мейєр. — Коли закінчиться війна, приїжджай до мене. І ти теж, Гольт. У мене своя садиба, трохи земельки! Заріжу для вас найжирнішу гуску! Це якраз між Ерфуртом і Веймаром… — І обидва в нічних сорочках зникли за дверима.