Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А чому ж тоді ви їздили до нього під час різдвяної відпустки?

— Він… запросив мене, оберштурмфюрер! — збрехав Гольт. — Я не міг йому відмовити.

— Ви провели у батька тільки один день і навіть не з’явилися у районну комендатуру. А де ви були решту днів?

«О боже, звідки йому все це відомо?»

— Відповідайте!

— Я був у одному селі, в окрузі Везель… В Дінгдені. Зупинився в трактирі… В трактирі «Біля джерела».

— Там ви відмічалися?

— Так, у книзі для постояльців, а виїжджаючи, виписався, оберштурмфюрер.

Легкий порух руки вліво, цивільний за столом кивнув головою і записав. «Перевірятимуть, — промайнула у Гольта думка. — Прокляття! Адже там разом зі мною записана і Герті! Але що йому від мене потрібно? Адже це все тільки побічні запитання».

— Ви знаєте полковника Барніма?

— Так, оберштурмфюрер, вірніше, ні, не знаю!

— Як же вас зрозуміти — знаєте чи ні?

«Ось воно, головне запитання», — Гольт зразу це відчув. Піт градом котився у нього з-під каски і стікав по обличчю.

— Особисто його я не знаю, оберштурмфюрер. Я ніколи його не бачив і жодного разу з ним не розмовляв.

— Кого ви знаєте з його сім’ї?

— Тільки обох дочок, оберштурмфюрер. Старшу дочку я знаю добре, а молодшу тільки бачив кілька разів.

— Старшу дочку звати Ута?

— Так точно, оберштурмфюрер!

— Коли ви бачилися з нею востаннє?

— У вересні, на початку вересня минулого року, оберштурмфюрер.

— Де ви зберігаєте листи від неї?

Гольт судорожно проковтнув слину.

— У шафі, оберштурмфюрер!

Жест у бік Кутшери.

— Готтескнехт! — гаркнув Кутшера. За спиною Гольта грюкнули двері.

— Пане капітан?

— Поясніть, де лежать листи! — звернувся есесівець до Гольта.

Гольт глянув на Готтескнехта.

— Моя шафа незамкнена… На верхній поличці зліва… У папці… Вони зв’язані…

— Принесіть усю папку! — наказав оберштурмфюрер. Двері ззаду знову грюкнули. Не встиг Гольт зібратися з думками, як запитання знову посипались одне за одним: