Поки не зіграєш.
І йде пара славна-славна,
Випадок не перший,
Йому сорок, а їй двадцять,
І він – сорок перший.
22.6.1957 р.
ДЕ БАТЬКІВ БАТІГ?
Куди ж я старався, куди ж я спішив?
Мабуть тоді марив, як в місто ступив.
Казав мені батько: – Мій сину, там рай,
Де батьківська хата, де батьківський край.
А я не послухавсь, бо слухать не вмів,
І лише сьогодні це все зрозумів,
Як сам вже став батьком, як став жити сам.
Ні хати, ні двору, день – тут, а день – там.
Від ранку до півдня шукаєш ночліг,
О, де моя мати, де батьків батіг?
Та тільки сьогодні батіг не поможе,
Бо батько старий уже став і негожий.
Отож, з кожним днем більше згадую батька,
І матір стару, що була, як загадка.
8.8.1957 р.
ПАМ’ЯТАЄШ, ВІРА?
Пам’ятаєш, Віра, зоряну ту ніч,
Коли ти стояла, як гаряча піч,
Ти чомусь дивилась десь у далечінь,
Звідки визирала невідома тінь.
Я тебе за плечі щиро обійняв,
І не пам’ятаю, що тоді сказав.
Тут же притулився до твоїх грудей,