А як побачиш ти її –
Співають зорі, солов’ї.
Яка причина? Де шукать?
Чому так хочеться співать?
Чому, чому в нас так ведеться?
11.10.1958 р.
НЕ ВМІЮ ГОВОРИТЬ
Хоч вже мені й за сімдесят,
Та говорить я не навчився,
Що, навіть, соромно сказать,
Хоч й не зовсім погано вчився.
1.1.2012 р.
РАНКОВА РОСА
Дивлюсь я на Київ, аж серце радіє,
На кожнім провулку дім новий видніє,
На кожнім провулку будови такі,
Що світ,– запевняю,– не бачив і в сні.
І люди прекрасні, душевно-прості,
І духом величні й самі чарівні.
На кого не глянь – і внизу, і вгорі
Усі, ніби з епосу – богатирі.
А ось, подивіться, на наших красунь,
То де ж ви знайдете таких, як в нас – Дунь?
Це ж гордість епохи, це ж наша краса,
Бо кожна із них, як ранкова роса.
3.8.1957 р.
ПРОЩАЙ!
Я все обдумав як потрібно,
Тому й пишу тобі листа,
Правда і соромно, й противно,