То куди тим з міста?
Що не можеш вже заснути,
А ні зрушить з місця.
А як гляне, ніби душу
Чарами напоїть,
І хоч будь ти тричі хворий,
Рани всі загоїть.
А як кине на вас оком,
Та цяцьки покаже,
То будь ти хоч тричі мертвий –
Біля неї ляжеш.
А коли вона сміється,
Ніби сяють зорі,
Що, здається, в ту хвилину
Шторм почався в морі.
Було колись важко жити,
Важко працювати,
Та зате дівчата вміли
Хлопців шанувати.
Зараз глянеш на ту кралю,
Вже не ті підходи,
Ще й не встигнеш в дім привести
Як у неї роди.
Стегна вивалить з-під міні,
Це все, що та вміє,
Що від того видовиська
Аж в очах рябіє.
Візьмеш дівку, підеш з нею,
Й що робить не знаєш,
І не дасть сказати й слова,