СОРОК ПЕРШИЙ
Були колись і дівчата,
Були й молодиці,
Одним словом, тільки глянеш –
Просто чарівниці.
Так й прилипнеш, як до меду,
Й що сказать не знаєш,
Бо кохання завірюху
З їх сердець черпаєш.
Було колись в полі косиш
Жито раннім ранком,
І води в її попросиш,
Щоб принесла склянку.
Не відмовить, посміхнеться,
Дасть і хліба й сала,
І сметани й молока,
Й ще спита: – Не мало?
Було колись дівка смажить
У печі ягницю,
Ну, а друга через хату
Скажем, паляницю.
А зберуться всі до гурту,
Та як «вмажуть» шмурдяка,
То у кожної підбори
Вибивають гопака?
Поговорить із тобою,
Аж в очах ясніє,
А як ще і посміхнеться –
Аж душа радіє.
А як пісню заспіває,-