Можливо, так нікого й не знайшовши,
Ти засумуєш більш, як будь коли,
Може тоді й про мене ти згадаєш,
Але мене до себе вже не жди.
Бо там де був – залишилися вірші,
Бо вирішив, усе своє роздать,
Бо все, що ніс тобі, те розхватали інші,
Бо більше вже не міг все те держать.
25.11.1961 р.
ТИ ВИХОДЬ!
Ти виходь, дівчинонько,
В поле до калиноньки,
Ти виходь тоді:
Як вечірня зіронька,
Там, де наша річенька,
Заголивши ніженьки –
Миється в Дніпрі.
6.6.1961 р.
КОЛИ ЩЕБЕЧУТЬ ДІТИ…
Як верби з травами шумлять
І поруч з вами ваші діти,
То як же можна не співать? –
І як же можна не радіти?
6.6.1959 р.
НІЧОГО НЕ ЖАЛІЙ!
Луковській В. П.
Для щастя власного в житті
Нічого не жалій,
І з тих, хто стане на путі,
Ти глузувать не смій.