ПРОКИНСЬ, КОХАНА
Літа проходять, юність в’яне,
А ти ще й досі, як дитя,
Якщо хтось бубликом поманить –
Стаєш, неначе не своя.
А час іде, літа не ждуть,
І вже ніколи не вернуться,
Хіба десь вітром прогудуть,
І десь у полі розминуться.
Ось вже і осінь над полями,
То тут вона іде, то – там,
Отож, прокинсь, моя кохана,
І дай фантазію літам!
10.10.1960 р.
ЛЮБЛЮ, ЯК ВІВОЛГА СПІВАЄ
Люблю, як віволги співають,
І вишні сяють у садку,
Коли дівчата дозрівають
І нам несуть свою красу.
Дивлюсь, які вони щасливі,
Як появляються соски,
Які в них посмішки вродливі,
Що видно ледь не до Москви.
Люблю, як в них очата грають,
І нас заманюють туди,
Де найцінніший скарб ховають,
Та так, щоб ми його – знайшли.
Люблю, як Місяць пильно стежить,
І в серці музика гуде,
І нам показує ту стежку,