Він її як дзизне.
– Що? Й своїх не впізнаєш,
Порося капризне?
19.2.1959 р.
ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ
Я люблю людей правдивих,
Бо як їх стрічаю я,
То душа моя, як диво,
Як і вся моя рідня.
Я люблю людей відвертих,
Щоб, як кажуть, пить так пить,
І, якщо в житті прийдеться –
Було з ким поговорить.
Я люблю людей сміливих,
Що вже там і говорить!
Бо хіба із боягузом
Хто осмілиться дружить?
Я люблю людей чарівних,
Що й очей не відірвать,
Й щоб, коли до вас прийде вже,
То було за що і взять.
Я люблю там, де тополі,
І гуркочуть трактори,
Слухать, як співає поле,
І шепочуть явори.
Світ чудовий! Все в природі,
Все для нас – людей дано,
Але де оте, що кажуть?
Хто нам скаже, де воно?
11.5.1960 р.