Йдемо, як є – наперекір,
Сміємось в очі рідній долі,
Потім самі смішні без мір.
І плачемо: – О, Боже, де ти?
Чи чуєш нас? Нащо карать?
Навіщо нам такі дуети,
Де в серці, мов коти кричать?
О, не женіться без любові!
Краще байстря, дівки, родіть,
А ви, орли, на добрім слові,
Хто попадеться, тих й – любіть!
8.7.1959 р.
А КАЗКА З НЕБА ВСЕ ЛЕТІЛА...
Ішла зима, біліли луки,
Летіло листя із дерев,
І під морозні білі звуки
Здійнявсь над лісом дикий рев.
Всіх, як могла, зима «зігріла»
Під вальс п’яніючих вітрів,
А потім на берізку всілась,
Що визирала з-за дубків.
Я підійшов, вона тремтіла,
Ну геть зовсім, немов жива,
А з неба казочка летіла
Як зорепад що в нас, в – жнива.
20.11.1958 р.
ЖИВА КАЗКА
Ти спала так ніжно,
І чомусь тремтіла,
Я довго дивився