Я ходжу по березі. А чому? – не знаю.
Річка хвилі кидає, мов грозить грозою.
Зрозумів я, зіроньки, врешті, що зі мною.
І пішов, де зимують білі ведмедиці,
Хай мене скупають в крижаній водиці.
Серце мені кригою щоб вони натерли,
Почуття надмірні зникли, або вмерли.
Тільки серце кригою й трішки не взялося,
Крига вся розтанула, серце – зайнялося.
І горить, й палає, і болить, й щемить.
Так, скажіть, хто знає ?– як надалі жить?
Щоб я міг, нарешті, з трьох одну кохати,
І отій – єдиній щастя дарувати.
7.5.1959 р.
ТРОН І СЛОН
Поки в кріслі Барс сидів,
Трон стояв, хоч і скрипів,
А як Слон туди забрався,
Трон відразу захитався.
18.1.2012 р.
КОЛИ НАБЛИЖАЄТЬСЯ ВЕСНА
Як в гаю проснеться Сонце,
І сріблиться скрізь трава,
Кожен раз в моє віконце
Повертається весна.
І завжди радіє серце,
То замовкне, то кричить,
Бо вона ніби і близько,
Та не надто в дім спішить.
То, як тінь промчить проз мене,