розбила!»
Голос Харитини: «Та то не я!»
Голос Рухлі: «От тобі, от тобі!» \
Чуть, що б’є в спину, аж гуде.
ЯВА XI
Харитина (вибіга з кор' ни і тіка на другий бік кону). За що ви б’єтеся?
Р у х л я (вискакує з качалкою). За чево, за чево? Подлая хамка! Цілий глечик молока і два яйця розбила, а тобі за етово сказать: «Покорно благодару вам»,— га?
Харитина. То ре я, єй-богу, не я, то панич Сруль...
Рухля. Брешеш! Панич Сруль такое делікатнеє дітю, што єтого не зробить... Іди в хату! Іди, кажу тобі, я тєбя буду колотіть!
Харитина. Не піду, бо ви й так добре мене били... я утічу, куди очі дивляться.
Р у х л я. Я тебя і под землею знайду та у острог засадю,— бродяга ти!! Іди, кажу!
Янкель (вибіга). Мамаша! Ідіть у хату! Там будете кричать сколько влєзіть, а тут будуть люди сміяться... Таково почтенная дама з качалкою драку делает... Пожалуйте, просю вас! (Тягне Рухлю в хату.)
Рухля. Пусти, я буду ейо колотіть, подлую!
Янкель. Образованная дама, колотіть на уліцу! Пс-с! Стидно!
Рухля. За чево ти мене тягнеш? (Рветься.) Пусти, гавару тебе!
Янкель. Мамаша, мамаша, прохолоньте! Просю вас с убєждєнієм. (Силою тягне її в хату.) Чістово скандал с такою горячово мамаша!
Зникли.
ЯВА XII
Харитина (одна). Боже мій, боже! За що ж я так мучусь? Всім чужа, всі чужі, ні до кого прихилиться, ні од кого порадоньки взять,-- де ж мені в світі діться?.. Господи! Пошли ти мені смерть, остогидло мені життя моє осоружнеє, нехай я не буду отак весь вік поневіряться, бо як так жить, то краще отруїть себе, пропасти!!.
Завіса.
ДІЯ ДРУГА
Середина хати Цокуля. Одні двері прямо надвір, другі — збоку, у світлицю.
Хата вбрана наполовину по-міщанськи.
ЯВА І
Цокуль (виходе з світлиці). Біда, та й годі! Жінка слаба, скрізь тебе шарпають, і товку в хаті не знайдеш! А тут ще Харитина цвяшком сидить у голові; що не думаю, а зверну на Харитину,— прямо збожеволів! Так і стоїть перед очима! Хто-небудь рипне, тб вже мені здається — вона... аж затру-сюсь!..
Одчиняються двері.
О!..
Входе Янкель.
Цокуль (до себе). Тьфу! Жида чорт приніс.
Янкель. Здрастуйте.