ЯВА V
Харитина виходить з корчми з глечиком, а з другого боку гурт: парубки, москалі, дівчата, молодиці, музика.
Харитина. Боже, як гарно співають, а тут нема часу й послухать. (Пішла).
Тоді, мати, заплачеш,
Як на коню побачиш,
Гей, горе — не біда,
Як. на коню побачиш.
' На черкеському сідлі,
У салдацькім мундері,
Гей, горе — не біда,
У салдацькім мундері.
Гурт, співаючи, іде в корчму з таким рощотом, щоб тюсліднє слово пісні зникло в корчмі. Маруся перебігае кон, за нею біжить Пили п, догани її насередині і придержує.
Маруся. Одчепись!
Пилип. Хіба я чіпляюсь?
М а р у с я. Ба й ні?
Пилип. Геть його, та сюди!
Маруся. На біса ти мені здався?
Пилип. Овва!
Маруся. Пхі!.. Не бачила цяцю! Пусти, кажу, бо кричатиму...
Пилип. Хіба ти дурна? Ну, годі, не пручайся! Побалакаєм ладком.
Маруся. Ні об чім.
Пилип. Не ти б казала, а не я б слухав. Ну, а хто вибіга раз у раз і до конюшень, і до водопою?
Маруся. Коли?
Пилип. Буцім і не знаєш? І вчора, і позавчора, і...
Маруся. Угу!.. Якраз.
Пилип. Так два!
Маруся. То я теля шукала.
Пилип. Тю, яке навіжене теля,— по три дні бідна дівчина шукає.
Маруся. Єй-богу, теля шукала.
Пилип. Та не бреши! Теля? Ха-ха-ха! Ну, а сьогодня, оце зараз, чого ти біля конюшень снувала... (Тулить її.)