Панас (один). І де вона, тварюка, лазить? Цілий день вештається, а тут треба! То до кума залізе, то до московки,— ну й бабій! Був і там, і там — не застав! Сказали, що москалям овес продає, ходив аж до вахмистра, знов сказали: не було. Чорт його знає, де й шукать. А тут хотілось би до вечера справиться, щоб хоч на хвилину до Марусі урваться. П’ятий день не бачив. Коли б; уже, господи, мерщій покрова: візьму у .хазяїна гроші і пошлю старостів... Маруся дума, що я нічого не маю, і я їй нічого не кажу, а як полічу, скілько-то я грошей зажив у хазяїна, то аж повищаю від радощів! Горював, правда; зате ж шістдесят п’ять карбованців як одна копійка мені слідує!.. У Марусі є від покійного батька наділ,, тепер вони його здають, а я сам робитиму!.. Ну й робитиму ж, ну й робитиму ж! Вола запряжи, то впаде, а я не впаду. Одна думка: хазяїном стану'—і я, здається, дужчий вола!.. Коли б тілько вибиться на своє — і вночі буду робить, а на чужому обісіло. Своє!.. На свойому... аж дух радується!..
ЯВА IV
Харитина несе в мішку картоплю і в рука* курку. Панас. О! Здрастуй, Харитинко!
Харитина (до себе). Він радий, що мене бачить; боже, яка ж я щаслива!
Панас. А ти, як та бджола, звідусіль таскаєш мед у жидівський вулик?
Харитина. Свого нема, то приходиться у жидівський. Панас. А так. Добре, що я тебе побачив.
Харитина. Підожди ж мене трошки, я зараз вибіжу. Панас. Та Стривай, мені одно слово: ти не бачила мого хазяїна?
Харитина. Хазяїна?! Так ти хазяїна шукаєш? Панас. Та його ж. «Чого ти так здивувалась? Харитина. Я... ні... Хазяїн твій пішов до Бороха. Панас. Знайшов-таки. (Пішов у шинк.)
Харитина (одна, зітхає). А я, дурна, зраділа, аж затрусилась, думала — мене шукав!.. Сказать би йому... коли ж соромлюсь, а господи, як люблю його!.. Коли б вибрать час — заплющу очі та й скажу. Єй-богу, скажу! Може, й він мене любить, та соромиться... Скажу, єй-богу, скажу. (Пішла в шинк.)
Здалеку чуть: гурт співає і наближається.
Ходім турка воювать \
Свою землю одбирать,'
Гей, горе — не біда,
Свою землю одбирать.
Виїхали на майдан,
Ударили в барабан,
Гей, горе — не біда,
Ударили в барабан!
Виїхали на пісок,
Прощай, мати, на часок!
Гей, горе — не біда,
Прощай, мати, на часок!
Виїхали за ріки,
Прощай, мати, навіки!
Гей, горе — не біда,
Прощай, мати, навіки!
Не плач, мати, не ридай,
Дарма сльози не збавляй,
Гей, горе — не біда,
Дарма сльози не збавляй!