Данило (палко й сердито). А!!- Знаю я, що ти готов запакувать мене кудд-небудь подальше, хоч би на той світ,— аби самому загарбать власність всю!.. Ти настроїв батька протів мене, тй під.вів усю машину! Хіба не знаю я? За те, що обікрав мене,— розумним всі тебе прославлять, а ти ще й зуби скалить будеш надо мною, щитаючи дурним!.. Мошенник, злодій ти!..
К а л е н и к. Ах ти ж, чортів сину! То ти так старших поважаєш? (Хоче піймать Данила >за чуба.)
Данило (хвата батька за руки). Тату, тату! Не доводьте до гріха!..
К а л е н и к. Геть'з очей моїх! Геть з двору зараз! Щоб я тебе не бачив!..
Михайло (одводить батька). Не гнівайтеся, тату, бо ви заслабнете ще через нього!.. Ходімо відціля, заспокойтесь, тату! (Веде його.)
,К а л е н и к (дуже зворушений)*. Супостат!.. На батька руки підіймаєш! Вигодував па горе собі... Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Іди!
Вийшли.
Данило (один). Як грім упало все на голову мою відразу! А!! Мов залізним обручем хто голову здавив! Немає думки ніякої... Куди ж тепер?.. Усі надії, усі заміри розбилися!.. Я дурний за те, що грабить других не умію... Невже ж мене обманює моє серце?.. Невже правда записана тілько в Євангелії, а між людйми її нема?!
Завіса.
ДІЯ ТРЕТЯ
Убога, але чистенька хата Гайдабурпхн.
ЯВА І
Одарка (загляда у вікно). Одним одну дочку маю, та й та не така, як людські діти. Не слуха, все робе по-св’ойо-му, а з того свого нічого путнього не виходе. Лихо, та й Годі, з нею! Парубки за нею сліпма упадають, а їй тілько б жартувать!.. Отак доковерзуєтьс'я, що після ніхто й не гляне... Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь... І кліпай тоді очим^і перед людьми! Не видко й досі! І куди повіялася — сама не знаю, а вже пора й проти череди йти!.. Пастуха такого ірода найняли, що як прижене череду до села, то вже й не глядить, куди скотина лізе; вигін попід самою Окунівською левадою, у полі чорно — звісно осінь, а в леваді зеленіє ще; тілько не вийдеш проти череди, то гляди й.ускочить худоба в шкоду; а вже Михайло Окунь і батька рідного не помилує — плати штрап! Ні, мабуть, не діждусь, треба замкнуть хату! (Бере замок.) Посидить під призьбою, як прийде.
ЯВА II
Хутко входе М а р’ я її а; біла свита надіта на один рукав.
Скида свиту й кладе на піл.
Одарка. Насилу! І де ти вієшся?
М а р’ я н а. Де була, мамо, там нема! А ви куди зібрались? Дайте мені лишень ключі від комори.
Одарка. Нащо тобі?
Мар’яна. Гість, мамо, прийде!.. Треба хоч сала та огірків дать на закуску! Чого ви дивитесь? Мерщій!
Одарка. Диви, яка багатирка! Вже гостей почала скликать!.. Який там гість?
М а р’ я н а. Михайло Окунь.
Одарка. Ой Мар’яно, Мар’яно! Не по тій дорозі скачеш ти; гляди, щоб часом не спіткнулась!
М а р’ я н а. Мамо, не вигадуйте! Чого не знаєте — то краще мовчіть.
Одарка. Нащо тобі Михайло Окунь здався?.. Ти казала, що Данило буде сватать.
М а р’ я н а. Не журіться! Я знаю, що зн^ю!
Одарка. Гляди, щоб тії Окуні не покололи рук тобі!
Мар’яна. Яв рукавицях,— не. поколють!
Одарка. Здається, двох ти ловиш — не піймаєш ні одного!!
М а р’ я н а. Я не ловлю ні одного, самі під сітку йдуть, як перепели!