Данило. Та жид моєї поруки не візьме, бо він сердиться іа те, що я одговорював людей не пить горілки.
Федір. Хіба ж він без вигоди дасть?.. Процент злупе, який схоче..ч А жид твою поруку з радістю прийме, аби твоя ласка поручиться...,
Данило. Не знаю, що й робить з вами.
Федір. Зділай милость! Завтра ярмарка у Павлівськім, то я б на ніч і поїхав; купив би шкапу, то, може, хоч з десятину ще виорю.
Данило (подумав). Ну, добре — я поручусь. Тілько ви, дядьку, нікому не кажіть, щоб батько не довідались.
Федір. Хіба я не знаю! Спасибі тобі. Ходім же мерщій, бо жид збирається за горілкою у город їхать.
Данило. Ходім.
Ідуть; назустріч їм Михайло і аблакат.
Федір виходить.
ЯВА V
Данило, Михайло і аблакат.
Михайло (до Данила). Коли ти порозумнішаєш, дурний книгар? Тільки з хати вийду, зараз і нашкодиш. Сказано тобі: не'мішайся не в своє діло! Сидів би на печі у попелі.
Данило. А ти чого кричиш? Що там таке сталося?
Михайло. Нащо ти звелів випустить бика Миколиного? Га?
Данило. А яку ж він тобі шкоду зробив?
Михайло. Чи шкода, чи не шкода, а зайняли на своїм чужу скотину; нехай плате штрап, коли не глядить, бо тілько попусти їм, то й на голову вилізуть!
Данило. За віщо ж штрап? Що пройшла скотина десять ступнів по землі; хіба ж вона знає межі? Бога ти не боїшся!
Михайло. Капустяна твоя голова!-Іди в ченці, коли такий богобоязливий! Я на твоїм місці давно б уже постригся.
Данило. Залив сліпи зранку, то вже і не тямиш, що верзеш.
Михайло. Брешеш, дурню! Та хоч би й випив, то яке тобі діло?.. Я вас усіх годую, а ти тілько роздаєш.
Данило. І балакать з тобою противно! (Хутко виходить.)
Аблакат і Михайло, самі.
Михайло. Отак як бачиш! Що ти будеш з ним робить? (У двері.) Палажко, а принеси хліба та огірків! (Вийма з кишені пляшку, бере з шкафи чарку і ставе на стіл.) От одна нас мати породила, та не однаково розумом обділила! Зовсім парубок дурний! Прийде неділя, то він тобі ні за холодну воду по хазяйству: візьме книжку й цілий день з нею провозиться! Чорт його знає, який він смак найшов у тих книгах? Я ж і сам грамотний, а книжки, про мене, нехай хоч і всі погорять! По-мойому, грамота потрібна, щоб вексель або розписку прочитать чи підписать договор, повістку від, мирового, окладний лист, квитанцію прочитать, щоб, виходить, не общитали, а далі — це дурна примха.
Палажка вносить на тарілці хліб і огірки. Ставе на стіл і виходе.
Михайло налива.
Аблакат (спльовує). Це правда! Я читаю устави
0 гражданськім судопроізводстві, о наказаніях, налагаємих мировими суддями, та каліндар, коли нужно справку навести, а другі книги — іменно примха, казки!
Михайло. Вип’ємо!
Аблакат. Розумне слово!
П’ють. Аблакат від одної чарки до другої їсти не перестає, їсть не хапаючись.