Двері одчиняються, і в хату входять Михайло і чоловіка п’ять з дрючками; Панас одступа трохи.
Шукають моєї погибелі! Серце чуло лихо, недурно воно щеміло!
Старшина. Тепер, голубе, тобі нікуди тікать більш! (Показує на людей з дрючками.) Й ще надворі стілько ж.
Бурлака (до старшини). Диявол ти лютий — гірш диявола! (До понятих.) Ви куди лізете? Чого вам треба? Нехай він зна, чого шука, а ви хіба знаєте? Кожний з вас і рідної дитини своєї не захистить, як оцей диявол захоче її з’їсти. Він кров вашу п’є, а вам дасть чвертку горілки, купленої на ваші ж гроші, то ви раді помагать його диявольським замірам!
Старшина. Що ви на нього дивитесь? Він всіх вас у вічі лає! Беріть його, йому найкраще місце в острозі. Накладай на. нього заліза, щоб знов не втік,
Сидір. Ось і путо.
Бур л а к а. Бідні, бідні ви люде! Темні! Хто більш усього вас любе,— того ви женете від себе. Що ж я вам зробив? Чим против вас провинився? За що ви таким соромом покриваєте мою голову на старість? За те, що вам хотів послужить? Іуди І3, іуди! Продаєте вашу душу і совість!
Галя (падає на шию Бурлаці і ридає). Дядечку, голубчику, сиротами нас покидаєш...
Старшина. Що ви слухаєте його теревені! Сидоре, накладай на нього заліза!
Бурлака (здригнув, мов гадина полізла за пазуху, а потім до старшини). Згнущайся, згнущайся! Тепер твоя сила!
Сидір наклада заліза.
(До понятих.) Будьте ж ви тричі прокляті! Весь гріх на ваші голови ляже!
Старшина (придивляється, як путо надіто). Поверни замок у той бік ■— ногу буде мулять.
Олекса. Дядьку, Михайло Михайловичу, господин старшина! Змилуйтесь, не згнущайтесь над дядьком. Пустіть його; він не втіче! Що хочете, зроблю для вас: два годи буду наймитом без жодної заплати.
Бурлака. Олексо, не проси його, смердючбго, розбійника! Не варт він того, щоб до нього й балакать, а не то просить таку гадину!
Старшина. То ти ще й тепер будеш лаяться? Безштанько, голодранець! На ж тобі! (Б’є Бурлаку в лице.)
Бурлака. О-о-о! (Хвата з столу ніж.) Так здихай же, пекельна душа! (Кидається на старшину.)
Галя (переступа йому дорогу). Дядьку, не занапастіть себе!
Старшина. Візьміть його, розбійника!
Бурлака хвата його за барки.
Рятуйте!
Писар (вбігає торопко). Михайло Михайлович! Приїхав ісправник і непремєнний член, волость запечатали...
Бурлака (випускає старшину, кида ніж). Впору приїхали! Не допустив мене господь многомилостивий до великого гріха!
Старшина стоїть як громом прибитий.
Завіса.
1883.
Єлисаветград
РОЗУМНИЙ І ДУРЕНЬ
Комедія в 5 діях
ДІЄВІ ЛЮДЕ