Наташа. Гляди ж!.. Кажуть, в Полтавській губернії чудова природа; а батьки твої давні поміщики, то, певно, посідають старинне яке урочище: замок, парк!.. Ах, як я люблю старинні поміщичі усадьби!
Михайло. О, там біля Лубень і в Лубнях — дуже гарно! Сула, гори, монастир 13, малоросійська Швейцарія.
Нат а ш а. Ах, Швейцарія... Рів’єра! Коли я вас побачу?
Михайло. Побачиш, клянусь! Таткові вже вийшла пенсія, і немала... Куди він її діне, живучи при нас? Квартира казенна, моє жалування хороше, візьму ще побільше уроків, плюс бережливість, а там поїдемо в Полтавщину, візьмемо у батька добрий плюс-— і па Рів’єру!
Наташа. Боже!.. Невже? Миша милий, голубчик! (Цілує його.) Невже ми поїдемо на Рів’єру? Ах, ах! О незабутнє минуле! Ти знову воскрешаєш перед очима, ти знову наповниш душу тривогою широкого життя: виборне товариство, катання, гуляння, інтриги! Ах! Краса природи знову наллє у серце живущої і цілющої води і покличе до життя всі фібри молодого серця!.. Я наново рождаюсь від думки однії! Миша, хороший мій, як я тебе люблю! (Цілує його.)
Михайло. О моя мил"а! Я все для тебе зроблю!
Входе А к і л а.
ЯВА III Т і ж і А к і л а.
М и х а й л о. А, Акіла Акілович, як я рад, що ви прийшли! Поможете нам? Я чув від директора, Федора Івановича, що ви настоящий метрдотель!
Акіла. Можу! Ха-ха! Нащот закусок можу! Порядок тож... чай... єрунда! Наталія'Петровна не буде турбуватись.
Михайло. Спасибі вам, спасибі! Сідайте поки що, покуріть. Може, газету почитаєте?
Акіла. Не варт, єрунда!
Входе Тарабанов, одягнений в поношений жакет, в калошах — одна глибока, друга мілка — і в білому колпакові.
ЯВА IV Ті ж і Тарабанов.
Тарабанов. Здравія желаю, ваше превосходительство! Явивсь по вашому приказу.
Михайло. Це гювар, Наташа.
Т а р а б а н о в. Служив у барона Корфа! Акіла Акілович зна мене. Рекомендуйте.
Акіла. Тверезий — зверхповар, п’яний — єрунда. Тарабанов. Сьогодні чист, як хрусталь!
Михайло. Побачимо; у пас єсть і кухарка хороша. Гак ти іди, брат, на кухню і роздивись на провізію.
Тарабанов. Я з кухні ретирувався, ваше превосходительство!
М и х а й л о. Чого так?
Тарабанов. Кухарка войну об’явила: Паша бунт піднімає і, поставивши перед плитою неприступну барикаду — помийницю і величезний віхоть,— страща мене облить помиями, коли осмілюся почати приступ до плити! Михайло. Що вона, з ума зійшла?
Тарабанов. Ревность, ваше превосходительство. Михайло. Яка ревность?
Тарабанов. Ревнує мене до плити!
Акіла. От єрунда!
Михайло. Акіла Акілович! Будь ласка, помиріть їх там!.. А к і л а. Борис! А ти тверезий?
Тарабанов. Як рекрут па часах!
Акіла. Єрунду мелеш! Ходім! (Вийшов.) Тарабанов. Главне діло — Паша в воїнственном азарті, як воєвода Пальмерстон 14. (Виходить.)
ЯВА V
Н а т а пі а і Ми х а й л о, потім В а и я.