ЯВА VIII Ті ж і Макар.
М а к а р. От як у вас весело! Певно, Іван смішить? Гляньте, яка тютя! Прямо-таки предсідатель земської управи! ( Сміється.)
Карпо. Тут, тату, загальна радість. Василину посватав Демид, і мама вже дала своє благословення. Тепер ще ждали вас, щоб і ви поблагословили!
Де м н д (бере Василину за руку і підходить до Макара в парі, стають навкольиіки). Благословіть, тату!
М а к а р (по паузі). Благословляю і благаю господа милосердного (підводе їх і цілує),
Входе Тетяна і Явдоха.
щоб він послав вам любові і згоди в сім’ї на многі літа!
Тетяна. Та тільки знайте, що я не одпустю Василини з свого дому: живіть при нас! Це моя найпершая умова! Буде вже з мене, наплакалася і настраждалася! (Здероюуючи сльози.) Повилітали птахи з гнізда і покинули нас, старих: ані Михайло, ані Петро і носа сюди па покажуть!.. Поженилися на панночках і забули батька, матір. А Василини не
пустю від себе! Одна, та й ту не буду бачить?
Макар (витирає сльози). Та не плач! От іще! Всі раді, а вона плаче! Чого їм від нас відходить? Демид любе хліборобство,— бачила, як працював чотири місяці,— збудуємо їм гарну хату, поруч з Карповою, та й нехай хазяїнують хоч укупі з Карпом, хоч нарізно; а тут же і школа є, можна з пашим учителем помінятися...
Демид. Не журіться, мамо, ми вас пе покинемо.
К а р п о. А з учительством діло уладнаємо. Ну, давайте ж обідать та зап’єм заручини. Явдохо! Внеси, голубко, слив’янки.
Явдоха іде. Мати, Василина і Демид окремою групою балакають тихо.
Мати гладить Василину по голові та цілує їй руки.
А слив’янка, певно, добра, бо п’ять літ ждала цього случаю.
Макар (до Івана). А ти, сину?
Іван. І я вип’ю слив’янки.
Макар. Слив’янка слив’янкою, ,а ти б женився.
Карпо. Поїдем до Кравченка! Там, брат, дівчина Тетяна, як маків цвіт!
Макар. Еге, еге! Кравченки — хазяїни, сину, давні, рід хороший, чесний, багатий, а до того і сусіди. Катай!
Іван (жартівливо). В Китай!
М а к а р. Та ну-бо, не вигадуй! Ти ж показав себе он яким робітником, тепер пора звить гніздо: женися!
Тетяна. Женися, сину! Я Тетяну Кравченкову бачила і знаю. Хороша-прехороша.
І в а н. А ви думаєте, я не бачив? Бачив у церкві і балакав на паперті з нею.
Тетяна. Бачив? Балакав? От і гаразд! А правда ж, гарна?
Іван. Кращої і не треба!
Карпо. Так їдемо сьогодні надвечір, чого зволікатись?
Іван. І справді, нічого зволікатись! Приборканий я був і тільки мріями літав туди, де серцем жив давно! І от тепер я спробував себе на тяжкій праці строкового, здобув робочу дисципліну, набрався певності у своїх силах — і- воскрес: у мене крила одросли, я почуваю сміливість в душі і йду на сцену!
Карпо. В театр?
Макар. От тобі й маєш!