Входе Терешко, Сергій і Тарас.
ЯВА III
Т і ж, Т є р с ш к о, С е р г і й і Т а р а е Гу и ал єн к и.
Терешко. А що? Еге, пе ждав? Доброго здоров’я, з празником!
Сергій. З покровою 9 — само собою!
Карпо. Спасибі! Будьте й ви здорові з празником! Сідайте!
Терешко. А мати, батько, Василина дома?
Карпо. Мати і Василина дома, а батько сьогодня раненько поїхали в город з Іваном.
Сергій. Так.
Терешко. А ти знаєш, хто це?
Карпо. Ба! Не знаю.
Терешко. Сергія Гупаленка не знаєш?
Карпо. Не зиакомі, а фамилія відома! Перші хазяїни на всю околицю, тисячу десятин посідають, як же не знать?
Терешко. А цей козарлюга — його небіж, Тарас Гу-паленко!
Тарас (весь час самопевний тон має). Із Петербурху. Унтер-офицер копногвардійського полка в запасі. (Подає руку Карпові.)
* Карпо. Вернулись на хазяйство?
Сергій. Само собою.
Тарас. Не хотів вертатися — мені і в Петербурзі було добре, та отець і мати просили.
Терешко. А чого ми приїхали, так я тобі зараз скажу: оцей самий козарлюга (показує на Тараса) хоче сватать Василину. '
Демид (схоплюється. Шукає шапки). Чи я в шапці сюди прийшов, чи без шапки?
Карпо (усміхаючись). Не примітив.
Демид. Мабуть, у вас зосталась. (Хутко вийшов.)
ЯВА IV Т і ж, без Демида.
Терешко (показує на шапку Демидову). Оце ж, мабуть, його шапка! Ха-ха! Чого це він зашамотався так, неначе перелякався?
Карпо (усміхаючись). Не знаю.
Т е р е ш к о. Щось вій давно тут треться, чи не дума теж сватать Василшу? Га?
Карпо. Може, то його діло!
Терешко. Чуєш, Тарасе? Не піддайся!
Т а р а с. А як пробувши п’ять літ в столиці Петербурзі — ми соперників не боїмося і за себе встоїмо!
Сергій. Само собою.