Т і ж, Демид і Карпо.
Демид. Добридень, мамо! З покровою будьте здорові! (Цілує її у руку.) Ви не дивуйтеся, що я вас кличу мамою, бо інакше не приходиться сказати! Я тут прожив чотири місяці, як у рідних.
Тетяна. І я тебе люблю, Демиде, ти гарний і добрий парубок! Ходімо, діти!
Карно. А з нами ж чом пе хочете посидіть?
Явдоха. Та у пас діло бабське, а у вас мужчппське!
Карпо. Хіба!
Вийшли.
Демид. Ну от, сьогодня і строк мій закінчився!
Карпо. Ще вчора.
Демид. Скажіть мені, Карпо Макарович, як вам за час увесь мого тут пробування подобалася моя праця?
Карно. Не тільки мені, але і батькові, і матері і ви, і Іван здавалися дивовижними робітниками! Вірить не хотілось, що це працюють пепривичні люде! Тепер ви сміливо можете вести самі мале своє хазяйство, і знанням, і працею служить зразком пе тільки школярам, але і їх батькам!
Демид. Ну, слава богу, коли так! Зараз буду писать проект свій у земство про зразкове хазяйство при школі, а тим часом почну заводитись...
Карпо. Тільки хазяйку треба добру.
Демид. Та я собі наглядів, тілько не знаю, чи піде.
Карпо. Ха-ха-ха! «Не знаю, чи піде»!.. От тобі й парубок!
Демид. Та парубок, здається, не з послідніх, але трапляється частенько, а може, і найбільше, що нам подобається той, кому не до вподоби ми!
Карно. Бува! І ще гірше бува: нам треба вола, а подобається кінь, і ми купуємо коня! Тоді один в ярмі опиниться, другий же буде басувать на добрій паші... Так трапляється найбільш з панами... А як ти його спряжеш коня з волом? І Библія нам таку супрягу забороняє. (Сміється.) Стережіться, щоб з вами так не трапилось.
, Д е м и д. А що б сказали ви, якби я вас спитав: чи до
пари мені буде ваша сестра, Василина?
Карпо. О... Це вам скоріще знать... А любить вона вас?
Демид. Не знаю, бо я ще не питав.
Карпо. От тобі й маєш! Так ви попереду спитайте!
Д е м и д. А. віддадуть? /
Карпо. Ех, ви — лемішка, лемішка!
Демид. Я, знаєте, чоловік бідний...
Карпо. Та хороший, розумний!
Демид. Спасибі!
Карпо. Богові дякуйте за це! А на мою думку, коли дівчина кохає щиро, то буде все робити так, як хоче чоло
вік; у сім’ї ж аби згода — то вже й до пари!
Демид. Багато разів вже можна було признаться, побалакать, та я боявся...