Тетяна. Слава богу! (Утира сльози.)
Терешко. Чого ж плакать? Танцюй, радій! Ех, ти! А це мій Матюшка, Василино.
Матюша так само ногу приставляє і цілується з Василиною.
Це твоя сестра, двоюрідна сестра. Бач, яка панянка вийшла, а все через те, що вчилась. Ну, читай же «Гуси».
Входе Іван, Демид і Петро.
Помішали знову!
ЯВА VII
Т і ж, І в а н, Д е м и д і Петро.
Всі. А! Дядько Терешко! (Цілуються.)
Терешко (показує на Демида). А це ж чий? Може... (Підморгує до Василины.) Га? Ха-ха-ха!
Демид. Та ви мене знаєте, учитель Демид.
Т е р е ш к о. Паньків?
Д е м п д. Еге!
Т е р е пі к о. Знаю, знаю. Здоров будь. (Цілується.) Ай, бравий козарлюга! Може, неправда, Василино?
Васплппа соромиться і ховається за спину матері.
Отак! То й учені соромливі, а я думав, що тільки наші дівки раків печуть. Ну, ну, пе буду Що ж, Іване, добра московська каша?
І в а н. Добра, дядьку, тільки дома краща.
Терешко. А звісно! (Цілується з Петром.) Прокурор, чи хто ти будеш?
Петро. Ще не знаю, ще тільки поїду на службу. Макар. Кандидат прав.
Т е р е ш к о. Еге, еге, розумію... Я й сам, брат, кандидат на старшину, а ти, виходить, кандидат па прокурора! Макар. Всі права має!
Михайло. Ну, заспівайте що-небудь! Я так люблю українські пісні!.. І я підтягну.
Терешко. І я люблю! У нас у трезвості чудово співають по-нотному! Писар наш ловко ноту знає, ну і муштрує.
Петро. Іване, заспівай! Чудово співає!..
Васили н а. Співай, Іване!
Іван. Підтягуйте, то й я буду.
Василина. Сам, сам!
І в а н. Гуртом краще.
Терешко. Гуртом.
Всі співають. Іван виділяється, або заспівує, або співає соло, якщо актор має голос. Пісня: «Ой що ж бо то та й за ворон, що по морю крякає» і т. д. Михайло стоїть проти Івана. По скінченню пісні Михайло почина апло-дирувати. Терешко теж, Матюша за ним.
Так і у нас у трезвості ляпають; і Матюші теж ляпали. Матюша! Катай «Гуси»!