Макар. Людей, як комашні; гвалт, співи, музика тне; спершу молодь, а потім старі такі танці затинали, що землі в коліно вибили на подвір’ї. Згадав і наче помолодшав сам. (Цілує Тетяну.)
Тетяна (сміючись). Отакої! Мало не сорок літ, як побрались, а він цілуватись!
Михайло. Ха-ха-ха! Так ми справимо знову ваше золоте весілля (Позіхає.)
Тетяна. Може б, одпочив, сину? Там у Явдохи гарно, ані мушки, і холодок.
Михайло. Ні, мамо, вже нерано, скоро й вечір.
Входе Т е р е ш к о.
ЯВА III
Ті ж і Т е р е ш к о.
Т е р е ш к о. Здорові були! З неділею, сестро!
Тетяна. О, брат Терешко.
Цілуються.
Де ТИ ВЗЯВСЯ?
Терешко. Навмисне приїхав. Здоров, Макарю!
Цілуються.
Чув ще позавчора, що приїдуть учені племенники, взяв свого Матюшу та й поїхав, щоб побачитись! А це ж, певно, Михайло?
Михайло. Я, дядюшка!
Терешко. Пан, справжній пан, страшно і підступать! Поцілуємося, чи що?
Михайло. Аякже! Я для вас не пан.
Цілуються.
Терешко. І пахне паном, єй-богу! Вусп пахнуть наче мнятою чи любистком.
М и х а й л о. ^(а-ха-ха!
Терешко. Гарний! А мундир — бач який!.. Ну, вже і я своїх меншеньких учу, може, і мені бог пошле щастя діждатись такого пана! Матюша перейшов у перший клас! Бідовий! Там, брат, чита, заслухатись! Оце недавно читав у чайнім домі трезвості 7, та так йому плескали, що ой-ой! У нас село величезне, так трезвість театр поставила, і самі наші парубки і чоловіки, які помолодчі, роблять представлення. Все іде за приводом нашого писаря: він перше служив у театрі, а тепер писарем, так зна це діло. Скоро все містечко буде представлять!.. І нічого, розважають; оце зимою підеш — ніч довга, а там і не оглянешся: трохи послухаєш, трохи поспиш, диви — і півні заспізали!
Михайло. Це добре, дуже добре, що в селі є театр,— корисна розвага!
Т е р е ш к о. Одно погано, що менше стали прясти і ткать: як представлення, то вже і ткач, і пряхи там!
Макар (сміється). Прядуть!.. Туди нашого Івана не-достає...
Т е р е ш к о. Вернувся? І що ж, дослужився до якого чина?
Макар. Старший писар.
Т е р е ш к о. Слава богу і за це! Все ж не простий мужик. Писар, брат, тепер важна птиця. От забалакався, а коні стоять нерозпряжені і Матюша сидить на возі. Я зараз. (Іде.)
Мака р. Стривай, я звелю, щоб робітники розпрягли, а Матюша нехай іде в хату! (Виходить.)
Т с т я п а. А я вам дам пообідать.