Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я задоволений, — відповів я.

— А я — ні, — відповів Юрт, повернувшись обличчям до мене, коли я поплив вліво від нього і розвернувся направо. — Запитай мене ще раз, коли я переріжу йому горло.

Юрт ненавидів мене ще з тих незапам'ятних часів, коли ще не вмів ходити, з причин, відомих тільки йому одному. Я ставився до нього рівно, і ніяк не міг знайти причин відчувати неприязнь. З Деспілом я завжди добре ладнав, хоча він мав звичай частіше приймати сторону Юрта, ніж мою. Але це-то якраз цілком зрозуміло. Вони доводилися один одному єдинокровними братами, і Юрт був молодшеньким.

Блиснув трісп Юрта, я розбив світло і зробив відповідний випад. Він роздробив мої промені і закрутився вбік. Я наслідував його приклад. Наші тріспи спалахнули одночасно, і простір між нами заповнилося виблискуючими світлячками, коли обидві атаки захлинулися. Як тільки трісп перезарядився, я знову вдарив, на цей раз низом. Його удар пройшов верхом, і знову обидві наші атаки розбилися об Фанд. Ми підпливли ближче один до одного.

— Юрт, — звернувся я. — Якщо хтось із нас вб'є іншого, вцілілий стане вигнанцем. Сурми відбій.

— Справа варта того, — кинув він. — Думаєш я не пам'ятаю про це?

А потім завдав прямий удар мені по обличчю. Я інстинктивно підняв обидві руки, і Фанд і і трісп, і почав атаку, коли переді мною розбилося дощем світло. І почув його крик.

Коли я опустив Фанд на рівень очей, то побачив, що він зігнувся вперед, і його трісп відпливає геть. Так само, як і його ліве вухо, за яким потягнулася червона цівка крові, яка швидко збиралася в бісеринки. Відокремлений від голови, вільно бовтався клапоть шкіри з волоссям, і він намагався притиснути його назад на місце.

Мандор і Деспіл вже знижувалися, входячи в штопор.

— Ми оголошуємо дуель закінченою! — Закричали вони, і я повернув головку тріспа в положення на запобіжнику.

— Наскільки важко? — Запитав мене Деспіл.

— Не знаю.

— Юрт підпустив його досить близько, щоб він міг перевірити рану, і трохи пізніше Деспіл повідомив:

— З ним нічого страшного. Але мати оскаженіє.

Я кивнув.

— Це була його затія, — відповів я.

— Знаю. Полетіли. Давайте забиратися звідси.

Він допоміг Юрту вирулити до виступаючого краю Грані, тягнучи за собою його Фанд, як зламане крило. Я, не затримуючись, пішов за ними. Син Савалла, Мандор, мій названий брат, поклав руку мені на плече.

— Ти ж навіть не збирався його так обробити, — сказав він. — Я знаю це.

Я кивнув і прикусив губу. Деспіл, проте, був правий щодо герцогині Дари, нашої матері. Вона благоволила до Юрта, і той якимось чином змусив її повірити, що у всій цій справі винен я. Іноді я відчував, що вона воліє віддати перевагу не мені, а обом своїм синам від Савалла, старого герцога Грані, за якого вона вийшла в кінці кінців заміж після того, як порвала з моїм батьком. Одного разу я випадково підслухав розмову, в якій говорилося, що я нагадую їй мого батька, на якого сильно схожий. Я знову подумав про Амбер та інші місця у Відображеннях, і відчув знайомий напад страху, так як це нагадало мені про Логрус, лабіринт якого безперервно змінювався, і який, як я знав, послужить мені пропуском в інші краї. Я зрозумів, що мені належить випробувати його раніше, ніж мені спочатку здавалося.

— Ходімо, відвідаємо Сухе, — запропонував я Мандору, коли ми разом піднялися з Безодні. — Мені потрібно запитати його про дещо ще.

Коли я, нарешті, вступив до коледжу, то не витрачав багато часу на листи додому…

— … Додому, — сказала Вінта, — вже досить скоро. Випийте води, — і вона простягнула мені флягу.

Я зробив кілька хороших ковтків і повернув її назад.

— Спасибі.

Я потягнувся, розминаючи затерплі м'язи, вдихнув холодне морське повітря… Пошукав поглядом місяць, і він опинився аж у мене за плечима.

— Ви дійсно заснули, — сказала вона.

— Я говорив у сні?

— Ні.

— Добре.