Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Мені це здається розумним.

— І все ж, смію запевнити вас, що мене в першу чергу турбує ваше благополуччя.

— Ви розраховуєте, що я можу представляти собою засіб дістатися до вбивці Каїна?

— Так, — сказала вона, — і ще тому, що вони можуть стати вашими вбивцями, я хотіла б дістатися до них.

— Ви хочете переконати мене, що ваша основна мета — аж ніяк не помста?

— Цілком вірно. Я воліла б захистити живого, аніж помститися за мертвого.

— Але ця частина питання стає полемічною, якщо в обох випадках мова йде про одну і ту ж особу. Ви не згодні зі мною?

— Я не впевнена, — відповіла вона, — що цих людей минулої ночі підіслав до вас Люк.

Я поклав яблуко поруч з чашкою і відпив ще трохи кави.

— Люк? — Перепитав я. — Який Люк? Що ви знаєте про якогось там Люка?

— Люкас Рейнард, — вимовила вона рівним тоном, — який навчив в Пекосі, на півночі Нью-Мексико загін найманців, забезпечив їх спеціальними боєприпасами, діючими в Амбере, і розіслав їх по домівках чекати його наказу зібратися для переправи сюди. Загалом, спробувати зробити те, що багато років тому спробував зробити ваш батько.

— Мать-перемать! — Вилаявся я.

Це так багато пояснювало — наприклад, появу Люка в забрудненому солдатському одязі в «Хілтоні» Санта-Фе, його розповідь про любов до туристських походів по дикому краю в Пекосі, обойма дивних патронів, знайдена мною у нього в кишені; та всі інші, зроблені ним туди поїздки — частіше, ніж здавалося необхідним при його комівояжерської діяльності… Таке пояснення ніколи не приходило мені в голову, і мало чималий сенс у світлі всього, про що я дізнався з тих пір.

— Гаразд, — визнав я. — Гадаю, ви знаєте Люка Рейнарда. Ви не проти розповісти мені, яким чином ви добули таку інформацію?

— Ні.

— Ні?

— Ні, проти. Боюся, що мені доведеться грати в цю гру за вашими правилами і обмінюватися з вами відомостями по черзі. Тепер, коли я подумала про це, то, мабуть, буду почувати себе більш зручно. Як вам здається?

— Будь-який з нас може перервати гру в будь-який час?

— Що зупинить обмін, якщо ми не домовимося про нього.

— Іде.

— Тому ви винні мені одне повідомлення. Ви тільки позавчора повернулися в Амбер. Де ви були?

Я зітхнув і відкусив ще яблука.

— Ви зловили велику рибу, — сказав я нарешті. — Це велике питання. Я побував у багатьох місцях. Все залежить від того, наскільки далеко в минуле ви хочете зазирнути.

— Давайте охопимо період з моменту виходу з квартири Мег Девлін до вчорашнього дня, — продовжила вона.

Я поперхнувся шматком яблука.

— Гаразд, я приймаю ваш хід, — у вас є якісь з біса гарні джерела інформації, — зауважив я. — Але цю мала надати вам Флора. Ви в якомусь союзі з нею, чи не так?

— Зараз не ваша черга питати, — нагадала вона. — Ви ще не відповіли на моє запитання.

— Гаразд, після того, як я покинув квартиру Мег, ми разом з Фі повернулися в Амбер. На наступний день Рендом відправив мене із завданням відключити побудовану мною машину під назвою Колесо-Привид. У цьому ділі я зазнав невдачі, але по дорозі натрапив на Люка. Він дійсно допоміг мені вибратися з халепи. Потім я втратив контакт з моїм творінням і скористався незнайомою Картою, щоб перенести себе і Люка в безпечне місце. Згодом Люк заточив мене в кришталевій печері…

— Ага! — Вигукнула вона.

— Мені слід зупинитися на цьому?