Диверсія у гавані Фейюньган: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він накинув на плечі драну куртку і пішов до дверей.

Сунь Кай, У Де-гуй, Лі Вань-фа сиділи за столом. Партію в мацзян вони щойно закінчили і тепер жваво обговорювали її.

Сун Да-лун запобігливо звернувся до Сунь Кая:

— Хазяїне Сунь, ми з ним вийдемо погуляти.

Сунь Кай глянув на Вана пронизливим поглядом. А той зненацька розмахнувся і щосили двічі ударив по обличчю Сун Да-луна. Всі схопилися з стільців у цілковитому замішанні. Ніхто нічого не розумів. Ван, міцно тримаючи за комір сторопілого старшого, сказав:

— Хазяїне Сунь! Цього мерзотника не можна посилати на материк!

— Що трапилось?

— У нього спитайте, нехай розкаже, на що він мене підбурював!

Розгублений Сун Да-лун мовчав. Тримаючись за обличчя, він присів на край стільця.

— З такою людиною я вирушати на материк не можу, — тихо сказав Ван. — При першому зручному випадку він зрадить мене… Нізащо з ним не поїду!

Сунь Кай уже догадався, що трапилось.

— Мічений пожартував? Правда? Та певне, трохи переборщив? — Хазяїн повернувся до Вана — Помилка, справжня помилка… Старший товариш в ім'я батьківщини не пошкодує останніх сил… Заспокойся, тут лише свої люди, сідай.

Ван трохи полагіднішав. Сунь Кай простягнув йому сигарету.

— А ти молодець! У наш важкий час саме на таку молодь покладає надії батьківщина. Непохитна впертість, мужність необхідні зараз як ніколи! — Він поклав у кишеню Вана кредитку. — Після успішного виконання завдання тебе буде нагороджено ще краще, ха-ха-ха!

Хазяїн Сунь знаком запропонував усім, крім старшого, вийти з кімнати. Він дістав із портфеля карту, поклав її на стіл нерозгорнутою і, посміхаючись, сказав:

— Спочатку я розкрию перед тобою інші карти. Начальство у відношенні до нас виявило «кричущу несправедливість» — дало за роботу три тисячі американських доларів, а по закінченні операції «загрожує» дати ще більше! Ну, як? Не погано? Зверху нам відпустили чималий чайник з вином[4]. Треба й нам показати свій товар. Розумієш, що загрожує нам, якщо ми не виконаємо завдання? Мені напевне голови не вдержати на плечах. — Сунь Кай розправив карту. Це була карта бухти Фейюньган з докладно нанесеними на папір пристанями, будівлями, дорогами. — Справу треба зробити саме зараз, іншого такого випадку не буде.

Сун Да-лун вп'явся очима в карту, намагаючись щось відшукати на ній, але Сунь Кай відрізав:

— Тут цього немає! На місцевості є кілька позначок, я тобі поясню все на словах.

Сун Да-лун вийняв блокнот.

— Зараз же сховай! — Сунь Кай щось зашепотів Сун Да-луну на вухо.

— Запам'ятав?

— Запам'ятав!

Сунь Кай струсив попіл із сигарети і почав розпитувати Міченого про У Де-гуя і Лі Вань-фа. Власне, він завжди мав вичерпні відомості про підлеглих, але він вирішив, що у такий відповідальний момент не зайве ще раз «перевірити біографії».

Сун Да-лун коротко доповів:

— У Де-гуй жадібний і заздрісний. Але зате він великий спеціаліст своєї справи. Під час небезпеки він не розгубиться і на нього можна цілком покластися. Що ж до Лі Вань-фа, то не знаю навіть, чи варто його брати з собою. З того часу, як ми прибули сюди, цей хлопець ходить, ніби у воду опущений, нудьгує.

— Ти хочеш залишити його? Півтори тисячі на кожного більше, ніж тисяча. Правда?

Мічений відповів не відразу. Так ось як зрозумів його хазяїн! Справді, у складі групи буде, якщо не брати Лі, тільки два чоловіки. Треба було зважити все «за» і «проти». Лі Вань-фа, хоч він і не такий спритний і сміливий, як У Де-гуй, проте може стати в пригоді. Він місцевий, і на випадок небезпеки з його допомогою легше буде врятуватись.

— Нехай їде! — сказав нарешті Мічений.

— Нехай їде? А чи не буде він з його настроєм лише перешкодою у такій відповідальній справі? — Сунь Кай хотів був відкинути кандидатуру Лі Вань-фа, але подумав, що у Міченого завжди знайдеться досить способів, щоб позбутися непотрібної людини…

[4] Китайці п'ють вино підігрітим у чайнику.